Херсонський кавун на черзі. Як Україна захищає локальні продукти географічними зазначеннями

Громадська спілка "Виноградарі та винороби Закарпаття" вже багато років дбає про якість та унікальність місцевого напою. Тож тепер географічне зазначення "Закарпаття/Закарпатське вино" носитимуть білі, рожеві й червоні вина, вироблені на території Берегівського, Ужгородського, Хустського та Мукачівського районів Закарпатської області. 

Українська та європейська системи ГЗ

Географічне зазначення (ГЗ) – це найменування місця, що ідентифікує товар, який походить із певної території та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим походженням. Що більше, хоча б один з етапів виробництва, виготовлення, видобування, перероблення та/або приготування цього товару має відбуватися на визначеній території.

Тут одразу буду порівнювати нашу термінологію ГЗ та подібних найменувань зі словником в аналогічній системі ЄС. Наприклад, традиційні гарантовані особливості (Traditional speciality guaranteed, TSG) не пов’язані з конкретним географічним походженням і свідчать про те, що продукція виготовлена з використанням традиційних методів та рецептів. Водночас у Європейському Союзі існують і спеціальні позначки для гірських і острівних продуктів – тобто тих, що вироблені у найвіддаленіших регіонах зі складними природними умовами.

Надання ГЗ в Європі залежить від категорії товарів. Статус географічного зазначення (Geographical Indication, GI) можуть отримати спиртні напої, тоді як захищені географічні зазначення (Protected Geographical Indication, PGI) передбачені для харчових продуктів, вин та ремісничих і промислових виробів, а захищені назви місця походження (Protected Designation of Origin, PDO) – для харчових продуктів і вин. До товару, позначеного PGI, вимоги дещо простіші – в окремому регіоні має відбуватися хоча б один з етапів його виробництва; водночас сертифікація PDO є гарантією того, що товар виробляється повністю в межах конкретної території та з локальних інгредієнтів.

В Законі України "Про правову охорону географічних зазначень" також існує подібне розрізнення: географічне зазначення є аналогом PGI, а назва місця походження товару – PDO. Та в будь-якому разі, всі різновиди найменувань є підтвердженням унікальності продукту, позаяк його цілком або частково виготовлено з використанням ресурсів, притаманних лише певній місцевості.

Законодавча специфіка

Відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ми зобов'язалися наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у сфері географічних зазначень та охороняти ГЗ, які походять із території Європейського Союзу. 

Кількість зареєстрованих та захищених в ЄС географічних зазначень постійно зростає та вже невдовзі перетне позначку в 4000 найменувань. Серед них – славнозвісні "коньяк", "шампанське", "рокфор", "фета" та "пармезан" – назви, які раніше доволі активно "позичали" для своїх товарів українські виробники. З початку 2023 року вітчизняні підприємства вже не мають права використовувати назви сирів та інших харчових продуктів, а з 2026 року аналогічна заборона почне діяти й для алкогольних напоїв.

Можна припустити, що надалі кількість європейських реєстрацій лише зростатиме, адже нещодавно ЄС оновив Регламент про географічні зазначення та таким чином завершив комплексну реформу системи ГЗ. Серед важливих змін – імплементація єдиної законодавчої бази для регулювання ГЗ щодо різних категорій продуктів, спрощення процедури реєстрації, розширення прав виробників та посилення захисту ГЗ, зокрема в мережі интернет. Країни-члени ЄС у співпраці з EUIPO наразі напрацьовують підходи щодо застосування норм Регламенту.

Зазначу, що фахівці нашого IP офісу вже працюють над тим, щоб гармонізувати з цим регулюванням нашу нормативно-правову базу – починаючи від доповнення термінології (до прикладу, в українському законодавстві наразі відсутні терміни "ремісничий та промисловий виріб", "традиційний", "ГЗ для ремісничих та промислових виробів") та завершуючи запровадженням ефективної системи органів і суб’єктів моніторингу, сертифікації та контролю за використанням ГЗ.  Щобільше, наголошу, що Україна вже може ділитися своїм досвідом реєстрації промислів як ГЗ з Європейським Союзом.

Хто на черзі

Першою реєстрацією безпосередньо ГЗ (після імплементації положень Угоди про асоціацію України з ЄС до національного законодавства) стала "гуцульська овеча бриндзя", яка отримала свідоцтво про реєстрацію права на використання географічного зазначення у листопаді 2019 року. Далі до неї додалися "гуцульська коров’яча бриндза", "мелітопольська черешня", а пізніше вина "Шабаг" та "Ялпуг" – наразі ці українські продукти охороняються як ГЗ із кваліфікацією "захищена назва місця походження". Статус ГЗ мають також українські вина "Аша-абаг", "Придунайська Бессарабія" та вже згадані "Закарпатські вина". Є в цьому списку і непродовольчі товари, а саме – Кролевецькі рушники та Петриківський розпис.

На черзі херсонський кавун, вино та баранина з Фрумушика-Нова і закарпатський мед. Це ті продукти, заявки на реєстрацію яких уже подані та перебувають на етапі погодження специфікацій. Та список українських локальних продуктів, які мають потенціал для отримання ГЗ, в рази більший. Наведу лише декілька з них: це конфітюр із пелюсток троянд "Галицька ружа", квасоля "Стрийський Ясь" та яворівський пиріг (який є претендентом на реєстрацію як традиційна гарантована особливість). Зазначу, що складний та тривалий процес надання географічних зазначень зараз ще більше сповільнився через повномасштабну війну. Крім того, досі Україна приділяла дуже мало уваги популяризації географічних зазначень серед бізнесів. Звісно, процес змін уже запущено. Та все ж варто проговорити найцікавіше: чому ГЗ відіграють таку важливу роль у розвитку національної економіки та культури?

Безсумнівна користь ГЗ

Так, український досвід впровадження системи ГЗ поки що не можна назвати дуже насиченим. Проте навіть у нашому випадку вже є змога зробити певні висновки. І вони однозначно свідчать на користь географічних зазначень. Зокрема вражає приклад полонинських господарств, що виготовляють гуцульську овечу бриндзю та коров’ячу бриндзу: у 2021 році вони створили культурно-туристичний маршрут "Гуцульські сирні плаї", який лише протягом перших 6 місяців роботи відвідали майже 6,5 тис. людей.

Очевидно, що статус ГЗ став вирішальним фактором, який допоміг привернути увагу як до продукції господарств, так і до самого маршруту. Та це не єдиний результат, адже не менш суттєвою є й економічна складова. Сертифікація назви місця походження гарантує високу якість та автентичність продукції – отже, вона автоматично створює додану вартість. І якщо до отримання географічного зазначення виробники продавали бриндзю нижче собівартості, то стрімке зростання попиту після сертифікації дозволило поступово підняти ціну вп'ятеро.

Таких прикладів ставатиме все більше й більше, позаяк ми рівняємося на найкращих. Згідно з дослідженням Європейської комісії, у 2020 році вартість сільськогосподарських харчових продуктів і напоїв із захищеними в ЄС назвами становила 74,76 млрд євро, а щонайменше п'ята частина цієї суми була експортом за межі Європейського Союзу.

Крім того, дослідження показало, що вартість продукту, захищеного відповідно до системи географічних зазначень, у середньому вдвічі вища проти аналогічних товарів без сертифікації. Тож для європейців захист власних ГЗ є ключовим аспектом, що впливає на укладання глобальних торговельних угод – адже це чи не єдиний шлях до збереження репутації локальних виробників як таких, що дотримуються найвищих стандартів якості. Не слід забувати й про явище гастронаціоналізму, що виникає тоді, коли їжа стає вираженням національної ідентичності. Характерно, що для країн-лідерів за кількістю зареєстрованих в ЄС географічних зазначень (Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Греції) захист своєї ідентичності через захист харчових продуктів відіграє не менш важливу роль, ніж економічні чинники.

Отже, пропоную перерахувати переваги поширення системи ГЗ. По-перше, це захист продукції від недобросовісної конкуренції та контрафакту. По-друге – підвищення цінності місцевих продуктів та підтримка локальних бізнесів, які своєю чергою здатні робити внесок у розвиток регіонів через створення нових робочих місць, сплату податків, залучення інвестицій та популяризацію нових туристичних напрямків. По-третє, це збереження місцевих традицій та зростання обізнаності про них серед широкого загалу, зокрема завдяки значній кількості публікацій про товари з ГЗ у національних медіа.

По-четверте – дбайливе ставлення до місцевих природних ресурсів, адже без них неможливе довгострокове виробництво. Нарешті, це нагода наростити обсяги збуту локальної продукції не лише в Україні, а й за її межами – позаяк чим більше товарів із гарантією оригінального походження ми продаємо, тим вища репутація нашої держави як надійного та якісного виробника. Тож без перебільшення скажу, що географічні зазначення – чудовий інструмент для побудови успішної та розвиненої країни, що шанує власні традиції та виступає гідним конкурентом на світовому ринку.