Як зробити так, щоб чоловіки не ховалися від повісток

Чого я (і, мабуть, не лише я) бажав би почути від влади? Чіткої позиції щодо мобілізації. Бо останнім часом навколо цього питання відбувається така концентрація ментальної енергії суспільства, що треба терміново щось із цим робити. Нечітка позиція влади є бідою для всіх нас, тому що настільки "заряджене" суспільство має отримати чіткий план дій. Інакше ми втрачаємо найголовніше – час, а ще й енергію, репутацію, і підіграємо тим людям, які намагаються відкосити кожен день.

Перше, що влада мала б донести до кожного громадянина – ця війна не омине нікого. Я дуже боявся і не хотів, щоб ця війна перетворилася на "АТО", коли є цивільне суспільство, а є АТОшники. Тобто, дві різні категорії людей, які живуть у різних світах. Поки що цього не трапилося, але кожен місяць невизначеності штовхає цивільних чоловіків до думки "треба якось потягнути час, може й пронесе". Я за те, щоб одразу сказати всім – ні, нікого не пронесе.

Чому я так кажу? Бо в Україні до війни було 37 мільйонів людей, з них чоловіків з 25 до 55 років – ~8 млн. Чисельність збройних сил України у 2023 – ~1 млн людей. Розуміємо, що ці цифри дуже орієнтовні, але це не принципово. Принципово те, що резерв чоловіків є. Якщо порахувати грубо, то можна міняти поточних мобілізованих через рік і повторно черга прийде десь через 7 років.

Більшість мобілізованих у 2022-му чоловіків не мали нічого спільного з армією до повномасштабної війни. Тож, відмазки "я не вмію" не приймаються, бо ніхто не вмів і всьому можна навчитися. "Я більш важливий на економічному фронті" – така саме відмазка, бо багато власників бізнесів, керівників, спеціалістів уже 1,5 року служать. Не треба думати, що в армії служать лише безробітні. Мене мобілізували через 3 дні після того, як Portmone зібрали близько 470 млн грн на Армію. Тож, бізнес не є відмазкою.

Але те, як зараз відбувається мобілізація – це жах. Хапають людей на вулицях і везуть у ТЦК, виписують повістки на блокпостах, роблять рейди по невеликих населених пунктах для виконання плану. Все це призводить до хибного уявлення, що людині "просто не пощастило". Так не можна робити, це небезпечна стратегія.

Які, на мою думку, мали б бути наступні кроки на рівні держави:

Переглянути й оновити військову доктрину. Перевести країну з пострадянської ментальності "діди воювали" на актуальну зараз "кожен по-своєму є на війні".

• У цій доктрині прописати нові актуальні принципи обліку військових, принципи закріплення за військовими частинами, навчання, термінів служби, правила отримання та зберігання зброї (вдома після демобілізації) тощо.
• Оновити критерії звільнення від мобілізації з урахуванням, що кожен повинен буде відслужити.
• Запропонувати різні варіанти проходження служби. Не обов'язково всі мобілізовані опиняться на передовій. Можливо, треба переглянути військові спеціальності.
• Дати можливість вибору часу мобілізації, виду служби, щоб людина мала можливість відслужити без зайвих сюрпризів.

Зрозуміло, що війна, це період, в який неможливо передбачити все. І будуть речі, коли щось піде не за планом. Але це не має призводити до думки, що план не потрібен.

Ви скажете, що це неможливо зробити, але я так не вважаю. У нас є нереально крутий приклад – "Дія".

Як зробити так, щоб чоловіки не переховувалися?

По-перше, гарно продумати й зафіксувати правила. Щоб не сталося так, що спочатку правила одні, а потім зовсім інші. Є досвід з набором у ТрО, яким обіцяли одне, а потім "передумали". Так не спрацює, тому правила мають бути ретельно пропрацьовані.

Зробити мотивацію пройти службу якнайшвидше. Наприклад, після проходження служби, чоловіки можуть без обмежень виїжджати за кордон. Або ж давати пільги на безмитне ввезення авто протягом року після служби, або ж пільговий кредит на купівлю житла.

Також можна зробити різні терміни служби – що пізніший період обирає людина, то більше місяців доведеться відслужити. Наприклад, якщо обрати умовний 2024 рік, то мобілізація буде на 8 місяців, а якщо умовний 2030 – на 2 роки. Також термін служби може залежати від роду військ і навіть конкретної військової частини. Служба в тилових підрозділах може бути в декілька разів довша, ніж у штурмових бригадах.

Дати можливість обирати конкретну військову частину. Це покращить ситуації зі злагодженням, а також дозволить кращим командирам отримувати більше охочих. У нас і зараз є гарні приклади підрозділів, куди стоїть черга з охочих.

Дати можливість планувати мобілізацію ключових працівників, зробити в середині компанії план мобілізації ключових людей почергово, а не всіх одночасно.

Дати обмежено придатним чоловікам можливість виконувати завдання з оборони України не в окопі, а в офісі чи на виробництві.

Можливі також нестандартні спірні ідеї, наприклад, різні рівні податків для тих, хто вже відслужив і тих, хто ще ні. Або ж якісь інші не зовсім популярні обмеження.

До чого це має призвести в ідеалі:

• Усі зрозуміють, що уникнути служби не вдасться і почнуть планувати службу.
• Мобілізація не буде схожа на полювання за невдахами, а перетвориться на плановий процес, коли майбутній військовослужбовець матиме час на підготовку, зможе владнати цивільні питання, організувати роботу бізнесів і заздалегідь попіклуватися про рідних. А ТЦК заздалегідь знатиме, коли й кого очікувати.
• Ті, хто зараз служить, отримають на горизонті можливість демобілізуватися.
• Зросте попит на навчання рейтинговим військовим спеціальностям. На правильні посади в військових частинах потраплятимуть не ті, хто опинився під рукою, а більш відповідні люди. Не буде стандартного армійського прикола "навчи мені ось цього солдата до завтра на оператора дрона".
• Після цього ми матимемо боєздатну армію (швейцарського або ізраїльського типу), чисельністю до 8 млн осіб, яка здатна зібратися протягом 2-3 днів у своїх конкретних військових частинах з конкретними командирами та злагодженими підрозділами.

Звісно, це лише ідеї, а не детально пропрацьований план, але це демонстрація того, що нічого не робити – більше зло. А от якщо зробити щось подібне, то не буде сенсу переховуватися від повістки. Бо в будь-якому місці, як під час ковіду, вас просто перевірять у Дії та переконаються, що ви або вже відслужили, або ж зареєструвалися на службу на певний період і цей період ще не наступив.

Можливо, я ідеаліст, але війна затягується, тому у будь-якому разі питання мобілізації треба вирішувати, так само як і питання демобілізації першої хвилі захисників.