Як зробити так, щоб чоловіки не ховалися від повісток

Чого я (і, мабуть, не лише я) бажав би почути від влади? Чіткої позиції щодо мобілізації. Бо останнім часом навколо цього питання відбувається така концентрація ментальної енергії суспільства, що треба терміново щось із цим робити. Нечітка позиція влади є бідою для всіх нас, тому що настільки "заряджене" суспільство має отримати чіткий план дій. Інакше ми втрачаємо найголовніше – час, а ще й енергію, репутацію, і підіграємо тим людям, які намагаються відкосити кожен день.

Перше, що влада мала б донести до кожного громадянина – ця війна не омине нікого. Я дуже боявся і не хотів, щоб ця війна перетворилася на "АТО", коли є цивільне суспільство, а є АТОшники. Тобто, дві різні категорії людей, які живуть у різних світах. Поки що цього не трапилося, але кожен місяць невизначеності штовхає цивільних чоловіків до думки "треба якось потягнути час, може й пронесе". Я за те, щоб одразу сказати всім – ні, нікого не пронесе.

Чому я так кажу? Бо в Україні до війни було 37 мільйонів людей, з них чоловіків з 25 до 55 років – ~8 млн. Чисельність збройних сил України у 2023 – ~1 млн людей. Розуміємо, що ці цифри дуже орієнтовні, але це не принципово. Принципово те, що резерв чоловіків є. Якщо порахувати грубо, то можна міняти поточних мобілізованих через рік і повторно черга прийде десь через 7 років.