Дві головні вигоди курської операції

Дипломатичний аспект. Ми захопили Суджанську вимірювальну станцію. Через неї здійснюється перекачування газу до Європи через територію України. Ми її контролюємо. І тут починається цікава ситуація: станція розташована в зоні бойових дій і може бути випадково або "випадково" знищена чи пошкоджена.

Угорщина та Австрія – основні отримувачі газу по цій гілці. Якщо з трубою щось станеться, то вони постраждають найбільше. Вони не помруть, звісно, але удар по них буде відчутний. Оскільки станція, яка повинна контролюватися Газпромом, тепер не контролюється ним, ситуація дуже хитка. І така ситуація дає нам можливість трохи (може, й не трохи) сильніше тиснути на ці дві країни. Мої європейські друзі сказали, що якщо ми не скористаємося цією можливістю (виторгувати газ за неблокування будь-якої допомоги Україні), то ми нерозумні. Сподіваюся, що зможемо.

Далі й найважливіше. Курська АЕС. Це дуже цікава історія. Вона може стати ключовою. Більше того, нам не треба її захоплювати, нам достатньо поставити її під вогневий контроль. Важливо, щоб відстань була достатньою, щоб знищувати підстанції, які розподіляють енергію, високоточною зброєю.

Курська АЕС забезпечує БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНО від 80 до 90% електроенергії Курської області. Це означає, що у разі втрати можливості постачати, в області настає колапс. Не енергетичний, а глобальний. АЕС забезпечує 49% енергії центрального чорноземного економічного району. А це Бєлгородська, Воронезька, Курська, Липецька і Тамбовська області. Там проживає 7 млн осіб, що, за оцінками, більш як 4% населення Росії, а якщо врахувати міграції з депресивних регіонів на південь, то можна припустити 5% або і 6%. Що цікаво – це стаціонарне живлення РЕБ і РЕР та ППО.

Що ще цікаво: є підприємства стратегічного значення, які живляться безпосередньо від Курської АЕС. І тут ми приходимо до поняття Курської магнітної аномалії. В рамках цієї аномалії існує велика кількість ГЗКів і комбінатів, які відіграють ключову роль в економіці, особливо в умовах санкцій. І тут удар може бути з двох сторін. З одного боку, ці підприємства стратегічні, а деякі, як, наприклад, Оскольський електрометалургійний комбінат або Новолипецький металургійний комбінат (який є найбільшим у Росії і 17-м у світі) ключові. Це удар по промисловості, але це удар і по цілій групі олігархів.

І це перша частина історії. Друга частина історії – в чорнозем’ї зосереджена велика частка сільського господарства Росії, а як наслідок, – і центри перероблювання та виробництва продуктів харчування. Там також дуже розвинене виробництво тваринного білка: птиця та різна худоба.

Ну і третя частина історії: відсутність електрики – це створення соціального напруження в зоні з населенням 30-50 осіб на кв. км з 60% населення у містах. А вогневий контроль з радіусом 100-120 км може зробити життя некомфортним для 0,8-1,1 млн.

Те, про що почали говорити, але ще тихо – це те, що ніхто не хоче допомагати переможеним. Є дані, що хитнулася вся вісь зла підтримки Росії – від Угорщини та Китаю до Ірану та інших тираній Мідл Істу. Але результати цього будуть помітними тільки до весни.

Отже: з погляду геополітики та глобальної стратегії – операція геніальна. З погляду планування – виглядає дуже добре. Ми поки що не отримали фінальний чек за неї, а ціна може бути високою – від великих втрат до можливого удару тактичним ядерним озброєнням. Тож коли ми радіємо нашим успіхам, треба пам'ятати про ціну, яку ми платимо і ще заплатимо.

Оригінал