Дострокове голосування у США: які перші результати Гарріс та Трампа

В США менш як за 2 тижні до офіційного дня голосування електоральна гойдалка все ще дрібно хитається в межах 1-2% в той і в інший бік. Дотепер ці пару відсотків ніби вигравала Гарріс (орієнтовно, 1,8%), сьогодні перевага на ті ж пару відсотків пересипалась на шальку Трампа. Точніше, ці пара вирішальних відсотків не стільки змінила загальну підтримку, скільки змінила прогнозований склад виборщиків – на користь Трампа.

Варто зауважити, що насправді вибори в Америці вже тривають. По-перше, в деяких з 50-х штатів виборчі дільниці відкрились ще у вересні. В більшості штатів вже кілька тижнів чи днів як почалось голосування поштою і дострокове голосування. Станом на понеділок, 22 жовтня, майже 20 млн з близько 240 млн виборців уже проголосували поштою або особисто. З цих виборців 46% – демократи, а 36% – зареєстровані республіканці. 18% виборців, які проголосували достроково, не пов’язані з жодною з основних партій.

Це вважається дуже високою активністю виборців. Хоча Трамп вміє мобілізувати електорат: попередні вибори 2020 року зафіксували найбільшу явку з 1901 року, коли обирався віцепрезидент-республіканець Теодор Рузвельт (160 мільйонів, 66,9%, а на початку 20 ст. було 73,7%). І достроково тоді проголосували понад 92 млн виборців. Тобто, більше половини тих, хто взагалі прийшов голосувати, вирішили зробити це достроково. Ймовірно, і на цих виборах тенденція збережеться.

Що цікаво, експерти зауважують, що серед тих, хто вирішив голосувати достроково, підтримка Трампа вища. Тоді як Гарріс має вищу підтримку серед виборців, що відклали голосування власне на 5 листопада. Отже, все дійсно вирішуватимуть буквально частки відсотка.

Бо "стрьомний дід Трамп" лякає частину виборців значно менше, ніж радикальне лівацтво Гарріс, нехай і дещо замасковане. І певна частка голосуватиме не за Трампа, а за принципом "аби не Гарріс".

З такими тенденціями наші перспективи лишатимуться дуже туманними до найостаннішого моменту. З одного боку, Гарріс – продовжувачка курсу Байдена і курсу Обами на вмиротворення й задобрення агресора (і це стосується не тільки України, але і ядерного Ірану, і ядерного Китаю, і ядерної Північної Кореї). Адепт "покрокової ескалації" – аби не дати ситуації різко змінитись в будь-який бік. Не найкращий для нас підхід, але очікуваний і звичний.

З іншого боку, цілковито непрогнозований агресивний Трамп. Який може як спокійно здати частину України "другу Путіну" за "мир" на певний час, так і різко натиснути на Росію, аж до збройного втручання. Чи як мінімум різко збільшити постачання зброї (що, в цілому, вигідно американським зброярам, створює робочі місця і збільшує доходи).

"Жахливий(?) кінець" чи "жах без кінця" – що підсуне нам майбутнє і американські виборці, дізнаємось десь за 2 тижні.