Девʼять першочергових завдань для української економіки у 2025-му

В умовах воєнного стану передусім  необхідно вирішити питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. Одночасно має проводитися жорстка видаткова політика за непріоритетними напрямками, потребує завершення реструктуризація державного боргу, а також фіскально-монетарна координація для зниження вартості позичкового фінансування.

Воєнна економіка – це насамперед економіка державного попиту і державних стимулів. Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу, а також сама бути активним гравцем – здійснювати державні інвестиції в критично важливі проєкти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.

Економічна доктрина для бізнесу має включати три блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування. Доступ до ринків збуту має передбачати безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції (зокрема міжнародних), створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття чітких планів державного замовлення (зокрема операції Держрезерву), удосконалення практик у сфері державних закупівель.

Доступ до трудових ресурсів має реалізуватися через допомогу уряду у пошуку кваліфікованих працівників (зокрема серед українських біженців), програми бронювання працівників, залучення незайнятих до трудової діяльності, підготовки та перепідготовки кадрів, зокрема виробничих спеціальностей.

Доступ до фінансування має спиратися на відновлення роботи банківського сектора як інституту фінансового посередництва, розширення програм кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу, використання податкових інструментів стимулювання інвестицій.

Важливим аспектом підтримки бізнесу є повноцінний запуск системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.