Останнім часом увагу всіх, хто займається фіскальними проблемами – від МВФ до вітчизняних підприємців, – прикуто до проблеми збільшення доходів бюджету. Уряд ухвалив навіть відповідну "національну стратегію доходів". Дійсно, наразі через повномасштабну війну на тлі скорочення економіки ця проблема актуальна і потребує термінового вирішення. Проте такого роду рішення належать до тактичних, короткострокових, на противагу стратегічним. А на цьому рівні відповідь на питання – чи має Україна нарощувати бюджетні надходження – радше негативна. 

Ліві професори в усьому світі наполягають на тому, що для успішного економічного розвитку держава має забезпечувати певний обсяг публічних благ (насамперед – безпеку та захист невіддільних  прав людини, зокрема приватної власності), а це, своєю чергою, потребує певного обсягу податкових надходжень, щоб було чим платити зарплати у державному секторі. Відповідно, заради розвитку держави мають нарощувати свій економічний розмір, який вимірюється відношенням витрат "широкого" уряду (включно з державними фондами, такими як наш Пенсійний або Соцстрах) до ВВП. 

Це твердження є дійсно релевантним для низки дуже бідних держав світу, таких як Гватемала, де державні видатки складають відповідно 12-15% до ВВП, а без урахування грантів – і того менше. Проте у більшості інших випадків держави мають достатньо коштів для виконання своїх базових обов’язків, але не здатні або не бажають ефективно використовувати їх за призначенням. Україна тут на іншому полюсі від згаданих вище країн з економічним розміром держави близько 41% напередодні повномасштабного вторгнення Росії.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку