День Конституції: чи потребує ще змін Основний Закон України

28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені українського народу – громадян  України всіх національностей, виявляючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, ухвалила Конституцію – Основний  Закон України.

День Конституції – єдине свято, яке закріплене в самій Конституції.

Для України цей документ має вагоме значення, його ухвалення стало історичною віхою в утвердженні державної суверенності України. 

Міжнародна спільнота визнала Конституцію України однією із найдемократичніших у світі.

Основоположним принципом  правової демократичної держави є принцип верховенства права, закріплений  ст. 8 Конституції України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти ухвалюють на основі Конституції України та мають відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В одному зі  своїх рішень Конституційний Суд України вказав, що засада верховенства права визнається та діє в Україні, як про це зазначено у статті 8 Основного Закону України. Суд розуміє принцип верховенства права як панівну роль права у суспільстві. Цей принцип зобов’язує державу втілювати його у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема й законодавчі акти, що мають містити такі ідеї, як соціальна справедливість, рівність та свобода.

Проявом принципу верховенства права є те, що право не обмежується тільки законодавством як одним із його форм, але також поширюється на інші регулятори соціального характеру, зокрема, знаходить своє втілення у нормах моралі, традиціях, звичаях тощо, визначеними суспільством і легітимними у його усвідомленні, яке сформувалося через рівень культурного розвитку суспільства. Усі зазначені елементи об’єднані якісною характеристикою, що відповідає ідеології, що формується на основі справедливості, ідеї права, які знайшли своє закріплення в межах Конституції України.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України "Про Конституційний Суд України"(3), Конституційний Суд України  є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, розв'язує питання про відповідність Конституції України законам України та у передбачених Конституцією України випадках іншим актам, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції.

На думку вчених, тлумачення Основного закону відіграє важливу роль, оскільки його норми завжди є умовними, тобто та сама норма за різних соціально-політичних і правових умов може мати інше смислове навантаження і не узгоджуватися з іншими положеннями Конституції.

Згідно з вимогами ст. 150 Конституції України, законопроєкт про внесення змін до Конституції України, крім розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається ухваленим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

З моменту ухвалення Конституції України її текст кількаразово  змінювався. 

2004 рік

Україна стала парламентсько-президентською республікою.

2010 рік

В Україні президентсько-парламентська форма правління. Спеціально створена Конституційна асамблея працює над розробкою нової Конституції. 

2014 рік

Верховна Рада підтримала відновлення редакції Конституції 2004 року. Україна знову стала парламентсько-президентською республікою. 

2016 рік

Внесено зміни до Конституції України щодо реформи правосуддя, закріплено створення Вищого антикорупційного суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності та місцевих окружних судів, реорганізації Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя.

2019 рік

Доповнено преамбулу Конституції словами про підтвердження європейської ідентичності українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України.

2020 рік

Внесено зміни  до ст. 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів.

2021 рік 

Намагання внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади. Проєкт змін до Конституції України мав реалізувати положення та принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, принципи субсидіарності та остаточно закріпити реформу децентралізації.

2022-2024 рр.

Внесення змін до Конституції України в період дії воєнного стану заборонено. Ст. 157 Конституції визначено:  "Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Враховуючи вищевикладене, з моменту ухвалення текст Конституції України намагалися переписати під ті чи інші політичні інтереси. Основний Закон  перетворювали на  предмет політичних торгів. 

Новітній конституційний процес пов’язаний зі збереженням та відновленням української державності. Тому  важливо вберегти Основний  Закон незалежної України від можливих посягань. 

Внесення змін до Конституції України здійснюється згідно з п. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України в межах і порядку, передбачених Розділом XIII Конституції України. Ця норма є імперативною і не містить застережень щодо застосування інших положень. Порядок внесення змін до Конституції України визначається у Розділі ХІІІ. Він спрямований на забезпечення як стабільності конституційного ладу, так і динаміки його розвитку з урахуванням суспільних потреб, які постійно змінюються. Аналіз норм цього розділу дає підстави стверджувати, що Конституція України належить до "жорстких".

Водночас історія нашої  Конституції відзначена постійними  викликами  та   спробами  знайти   правильний   баланс повноважень  між  Президентом України,  Кабінетом міністрів і Верховною Радою України.

Безперечно, очевидно,  що  текст  Конституції  1996  року,  беручи  до  уваги  реалії, не здатен часом забезпечити достатні інструменти  стримування і противаг.

Однак будь-яке посягання на Основний Закон матиме легітимність тільки у разі, якщо конституційні зміни будуть внесені після  відкритої та вільної суспільної  дискусії,   за   участі опозиції та громадянського  суспільства, відповідно до конституційних положень про  внесення  змін на основі рішень кваліфікованої більшості Верховної Ради України.

Згідно з результатами соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 19 до 25 січня 2024 року в межах Програми сприяння громадській активності "Долучайся!", серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіра висловлюється до Збройних Сил України (їм довіряють 95% опитаних), політичним партіям не довіряють 72% опитаних, Верховній Раді – 70%, судовій системі – 68%. Уряд України також не отримав високого рівня підтримки серед населення, недовіру висловили 64%.

Окрім того, українці не довіряють прокуратурі (60%), комерційним банкам (53%), а також антикорупційним органам, зокрема САП (52%), НАЗК (51%), НАБУ (51%).

Таким чином, це своєрідний  індикатор, який чітко демонструє, що саме потребує змін. 

Головне в цій ситуації, зрозуміло, тільки після перемоги, – консенсус всіх політичних сил та громадянського суспільства щодо збалансованості та гармонійності конституційної реформи.