Бойові доплати — питання справедливості

У 1943 році генерал-лейтенант Леслі Макнейр – якого часто називають невизнаним архітектором американської армії – намагався розв'язати проблему мобілізації людей в піхоту. Маючи можливість обрати рід військ, солдати всіляко уникали піхотних підрозділів, тому що саме там ризик для життя був найвищим.

Генерал Макнейр запропонував запровадити Значок бойового піхотинця (Combat Infantryman Badge), а з часом (1944 року) – також бойову доплату за несення служби під прямим вогнем супротивника (the Badge Pay). Цей значок досі вважають найповажнішою військовою відзнакою в США. А бойові виплати дали початок принципово новому виду оплати військової праці, хоч їх адміністрування й дуже змінювалось у наступні десятиліття.

Більшість традиційних виплат в армії – це кошти, завдання яких – або спонукати до ефективної служби (наприклад, надбавка за кваліфікацію), або компенсувати специфіку умов її несення (наприклад, надбавка за службу у високогірних місцевостях, яка існує в Україні, або – з прикладу США – надбавка за перебування відокремлено від родини).