Чи справді Покровськ важливіший за Курськ?

У Кремлі прийняли той факт, що у них відсутні резерви та ресурси для того, щоб швидко викинути нас з Курщини суто військовим способом – хіба що ціною припинення наступу на Донбасі та перекидання звідти найбільш боєздатних частин. Однак "перемога" на Курщині, досягнута такою ціною, для Кремля не є перемогою – адже запасу часу на гру вдовгу у наших ворогів не лишилось, і після "визволення" Курщини ціною Донбасу все одно за якийсь час неминучий колапс окупаційного війська по всьому фронту.

І от на тлі провальної для росіян військової ситуації розгортається добре продумана та скоординована інформаційна операція.

Суть операції: всіляко применшити масштаб та значення подій на Курщині та так само всіляко роздути роль та значення наступу на Покровськ.

Так, росіяни просуваються на Покровському напрямку швидше, ніж раніше, – це абсолютно логічно, враховуючи, що ними обрана стратегія "паслєднєго і рєшитєльного боя": дотиснути нас негайно, за будь-яку ціну, бо потім буде запізно.

Чи означає це, що Покровськ скоро перейде в руки окупантів? Жодним чином.

Згадаємо Часів Яр (значно менший за Покровськ), на околиці якого вороги вийшли чотири місяці тому. За цей час вони зуміли ціною великих втрат проповзти приблизно дві третини міста, третину досі утримують наші оборонці. До Торецька вороги вийшли понад місяць тому, вийшли ледь не парадним маршем (там таки був прикрий прорив лінії фронту на одній ділянці) – і вже місяць б’ються на східній околиці міста, навіть не просунулись вглибину вулиць.

Зрештою, навіть якщо допустити найгірше – що Покровськ розділить долю Лисичанська, Бахмута та Авдіївки – це, звісно, важко та сумно, але аж ніяк не фатально.

Чи могли б наші частини, які наразі переможно крокують Курщиною, зупинити наступ на Покровськ? На жаль, ні. Чи могли б дещо його уповільнити? Так. Але що б це дало нам у підсумку?

Якби повзучий наступ росіян на Донбасі так і далі лишався єдиною щоденною подією цієї війни, перспектива перед нами була б лише одна – "заморозка" на російських умовах, тобто капітуляція, трохи раніше чи трохи пізніше. І те, що Покровськ протримався б на місяць довше, навряд чи б це відмінило.

Отже, вся стратегія Путіна побудована на одному: на намірі завоювати наші з вами мізки значно ефективніше, аніж його армія завойовує наші землі.

Ми маємо повестись на "неважливість" Курська та "стратегічну вагу" Покровська. Ми маємо знову впасти у відчай та визнати "непереможність" росіян на полі бою – а як же ж, вони "аж" до Покровська підходять, а ми "всього лише" в російському тилу воюємо.

А ще ми маємо змусити наше командування вивести ЗСУ з Курщини. Так, саме ми – адже російська армія з цією задачею не впоралась.

Отже, вкотре в цій війні доля перемоги значною мірою в наших з вами руках, українських тиловиків.