І найголовніше з них – чи залишилася у депутатів більшості та груп навколо неї бодай крихта самоповаги? Або ж вони безповоротно загубили її десь по дорозі між Грушевського і Банковою? Традиція безрозсудного натискання кнопок триває от вже 5 років.

Мабуть, в нормальних умовах варто було б обмежитись критикою саме парламентської більшості. Адже, зрештою, вона несе відповідальність за роботу уряду, за компетентність і доброчесність тих людей, які стають міністрами, за те, як формується і впроваджується державна політика в кожній сфері відповідальності того чи іншого міністра. Але коли більшість не хоче, має включатися опозиція й підштовхувати до дотримання процедур.

Звісно ж, мова не лише про формальні звіти міністрів за результатами роботи. Дієва опозиція має формувати тіньовий уряд, в якому є відповідальні за кожну сферу державної політики. Таким чином вона може щоденно контролювати роботу влади. Наприклад, Ріші Сунак за лічені дні після програшу консерваторів на виборах сформував "тіньовий кабінет". До виборів такий "тіньовий" уряд, перебуваючи в опозиції, мали лейбористи.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку