Камишін був першим справді ефективним міністром за всі роки існування міністерства. І вважався одним із найефективніших в уряді.

Проте призначення Германа Сметаніна на місце Камишіна дало зрозуміти, що лінія реформ триває. Сметанін – протеже Камишіна, адже саме ексміністр поставив на його кандидатуру і довірив очолити Укроборнпром.

Сметанін фактично реалізував перший етап перетворення Укроборонпрому з архаїчного державного концерну у сучасне акціонерне товариство, здатне до співпраці з іноземними виробниками зброї та військової техніки.

Вперше з 2015 року Укроборонпром досяг 49-го місця в рейтингу Top 100 Defense Companies 2024. Звісно, основним каталізатором цього, як і цілої низки кооперацій з іноземними виробниками озброєння, стала війна, втім треба віддати належне й керівництву АТ. Передусім у питаннях розбудови корпоративного управління, антикорупційної інфраструктури і подальшої трансформації компанії та її підприємств.

Втім реформа оборонно-промислового комплексу триває, і це, на думку НАКО, є другим найбільшим викликом для Мінстратегпрому і Сметаніна, зокрема. Найпершим, звісно, є війна. Саме в таких умовах міністерству й надалі доведеться балансувати між прозорістю, якої вимагає суспільство, та військовою таємницею, якої потребує виробництво в умовах воєнного часу.

Протягом своєї карʼєри Сметанін фокусувався на виробництві й керуванні підприємством. А перехід на міністерську посаду все ж передбачає формування політик, за якими ці підприємства працюватимуть.

Тож, сподіваємося, перехід на нову, суто політичну посаду, не вплине ані на якість державної політики щодо ОПК, ані на показники АТ "Українська оборонна промисловість". Зрештою, за роки хаотичних, непослідовних і подекуди відверто деструктивних політик у сфері ОПК і Камишін, і Сметанін видаються багатообіцяючим позитивом. Коли можна дивуватися позитивним змінам і сподіватися на подальші успіхи.