Як дослідник Лівану та Ізраїлю я стежив за динамікою цієї війни на виснаження з 8 жовтня 2023 року, наступного дня після того, як ХАМАС здійснив безпрецедентний і смертоносний напад на Ізраїль, який відповів бомбардуванням Сектора Гази. Тоді Хезболла почала ракетний обстріл північного Ізраїлю на знак солідарності з ХАМАС у Газі.

Попри гучну риторику та взаємні погрози знищення, до останніх днів ані Ізраїль, ані Хезболла, ані спонсор останньої Іран не виявляли інтересу до повномасштабної війни. Усі сторони напевно знають про ймовірні руйнівні наслідки такого випадку для себе: Ізраїль має військову міць, щоб спустошити Бейрут та інші частини Лівану, як це було в Газі, тоді як навіть ослаблена Хезболла могла б випустити тисячі ракет по ізраїльських стратегічних об’єктах, аеропорту, центру Тель-Авіва, лінії водопостачання та електричних вузлах, а також морських газових вежах.

Тож натомість вони обмінювалися вогнем і ударами вздовж спільного кордону з певною мірою узгодженими червоними лініями щодо географічного масштабу атак і намагань не націлюватися на цивільних.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку