Проверка на вшивость: смогут ли Кабмин и МОЗ завершить медреформу

19 жовтня 2017 року парламент голосував за закон про медичну реформу. Після трьох днів розгляду правок та більше року боротьби. За трибуною нардеп Ірина Сисоєнко. Вона завершує триденну презентацію закону і просить залу спочатку проголосувати за остаточну редакцію. 226 голосів "за". Усе могло закінчитися на цьому етапі так і не розпочавшись. 

Справа в тому, що не всі депутати ще повернулися до зали голосування. І я також. У той момент ми із заступником міністра Романом Іликом в окремій залі, де прем’єр-міністр разом з нами переконує групу депутатів підтримати закон. Усі разом біжимо назад, депутати поспішають на свої місця. Заходимо до ложі уряду в момент, коли спікер ставить законопроект про медреформу на фінальне голосування. 240 "за" - в Україні буде медична реформа.

Депутати зробили щось неймовірне. Вперше за часи незалежності, з 22-ї спроби Верховна Рада ухвалила закон, який повністю змінює принципи роботи медичної системи в Україні. 

За що два роки тому проголосував парламент? 

Закон про медреформу - це трирічний план повної заміни моделі охорони здоров’я. Стара радянська система Семашка має бути демонтована. І має бути змонтована нова - модель Національної служби здоров’я. Економісти називають її моделлю єдиного платника (single payer system) британського зразка. 

Британська модель - це коли наші з вами гроші, зібрані до бюджету через податки і виділені на медицину, йдуть на спеціальний державний рахунок. З нього вони можуть бути витрачені лише на одне - оплату медичних послуг та ліків для кожного з нас. Перелік цих послуг та ліків чітко визначений і прописаний у законі про бюджет на кожен рік. Це називається державними гарантіями надання медпослуг та ліків. Завдання купувати гарантовані послуги та контролювати їх якість довіряють спеціальній агенції - Національній службі здоров’я України.  

Читайте также - Как за месяц развалили МОЗ, построенный Супрун

Модель Національної служби здоров’я - це "страхова медицина" з однією особливістю. На вході у лікарню у вас не питатимуть страховий поліс. Причина проста - ви застраховані уже тому, що маєте український паспорт.

Але це не значить, що немає ніяких правил. Навпаки, щоб отримати медичну допомогу за рахунок Національної служби здоров’я, треба буде дотримуватися чіткого порядку дій. І до цього треба буде звикнути. 

Перше правило ви уже знаєте - у кожного повинна бути декларація з сімейним лікарем. Це ваш "страховий поліс". При підписанні декларації у вас з’являється унікальний номер в єдиному реєстрі пацієнтів. До нього буде прив’язана ваша медична картка та уся історія відвідувань лікарів. 

По-друге, щоб отримати послуги спеціалістів, потрібне буде направлення, а на ліки - рецепт. Так лікар-спеціаліст або аптека зможуть "упізнати" вас за вашим індивідуальним номером (пам’ятаєте, немає ніякого "покажіть поліс") і ввести інформацію до вашої медкарти. Крім того, направлення і рецепт говорять лікарю, що вам справді потрібна ця медична послуга або препарат. Якщо направлення чи рецепту немає - ви купуєте медичні послуги або ліки за свої гроші.

По-третє, звертаючись до сімейного лікаря, поліклініки або лікарні треба уважно дивитися, а які саме послуги у ній покриває Національна служба здоров’я. Деякі послуги будуть платними. На деякі необхідно буде записатися і почекати. Ті, хто уже обрав сімейного лікаря знають, що у нього можна проконсультуватися, отримати довідки, зробити щеплення і зробити дев’ять видів аналізів та обстежень. Такі ж переліки послуг будуть у найближчій поліклініці або місцевій лікарні.

Винятком буде екстрена допомога. Швидка приїздить, щоб врятувати нас, і для її виклику не потрібно ні декларації, ні направлень.

Що змінює медреформа у нашому житті? 

Найголовніше - дає зрозумілі правила. Правила є і тепер, просто вони тіньові. Про них перешіптуються пацієнти у палаті, вони повідомляються приглушеним голосом на прийомі. Лікарю - стільки-то, медсестрі стільки-то, препарат купити в такій-то аптеці. Ця тіньова медична економіка принижує гідність і пацієнта, і лікаря, і медсестри. Але вона збагатила не один десяток представників так званих медичних "еліт" - ціною збіднення сімей хворих.  

Новий закон пропонує зрозумілий порядок дій, щоб отримати безоплатну послугу або ліки за гроші Національної служби здоров’я. Так, треба буде спочатку піти до сімейника. Так, треба буде направлення. Але не треба буде домовлятися, нести готівку в кабінет заввідділення або класти купюру у кишеню медсестрі, щоб вона підійшла.

Читайте также - Наследие Уляны: 80 главных советов Супрун, как быть здоровым 

По-друге, серед лікарень з’явиться конкуренція. Конкуренція за нас з вами. Ми самі обираємо сімейного лікаря і з наступного року зможемо обирати спеціаліста або лікарню. У тому числі і серед приватних закладів, які згодні працювати з Національною службою здоров'я. І лише туди, куди ми звернемося, прийде оплата за послугу. Гроші за пацієнтом. Сьогодні гроші (наші з вами) приходять у лікарню просто тому, що вона є. То для чого краще лікувати нас і дбати про наш комфорт? Конкуренція - це переворот у житті лікарень і пряма дорога до гідного обслуговування та якості лікування. 

Третє - Національна служба здоров’я. Важко повірити, але у тій же Британії цій службі (там вона називається NHS) довіряють більше, ніж церкві, профспілкам, банкам чи уряду. Це - "народна" страхова компанія на всю країну, яка працює на гроші пацієнтів та в їх інтересах. У старій системі задачею уряду було утримувати лікарні. У новій системі НСЗУ оплачує їм надану нам послугу - і лише переконавшись, що вона надана якісно і за стандартом. Знак НСЗУ на лікарні буде означати, що тут є лікування за цивілізованими зрозумілими правилами.

Звичайно, щоб усе це працювало як годинник потрібно провести ще дуже багато змін, і на це потрібен час. Але переломний момент повинен статися саме у перші три роки від прийняття закону. 

Що уже змінилося і що буде з реформою далі? 

План на перші два роки було втілено повністю. На початку 2018 року проектий офіс з розробки системи eHealth, організований громадськістю, передав державі перші розроблені модулі системи. У березні була створена Національна служба здоров’я України. У квітні почалася кампанія "Обери свого лікаря", а у травні перший мільйон пацієнтів обрали своїх сімейних лікарів. Зараз їх уже більше 28 мільйонів.

У липні 2018 року НСЗУ уклала перші договори з закладами первинної медичної допомоги і почала оплачувати за надані медичні послуги за єдиними для всієї країни тарифами. На початку 2019 року всі заклади первинної медичної допомоги уклали договори з НСЗУ. Кожен п’ятий з цих закладів - приватний. Конкуренція дозволила медикам заробляти гідні доходи - їх зарплати зросли у 3-4 рази. Вони більше не "бюджетники" і працюють за договором. 

У 2019 році почалася підготовка до наступного етапу змін. Розроблені необхідні модулі системи eHealth для лікарень та спеціалістів. Проводиться пілотування нового механізму у одній з областей. Розпочалося пілотне використання електронної медичної картки пацієнта.  

Більше того, навесні Національна служба здоров’я запустила сервіс електронних рецептів для програми "Доступні ліки". За рецептом від сімейника можна отримати ліки від трьох найбільш поширених хронічних хвороб. Безкоштовно або з невеликою доплатою і в більшості аптек країни.

Зміни вийшли на пік своєї швидкості. Сьогодні - це найсистемніша і найшвидша медична реформа у Європі вперше за багато років. Але для її успіху повинен відбутися вирішальний етап - перехід поліклінік та лікарень на нову модель роботи. Нова система має запрацювати повністю - від сімейного лікаря до обласної лікарні та столичних інститутів академії медичних наук. Початок змін запланували на квітень 2020 року. У бюджеті передбачені необхідні кошти на повний пакет послуг - не дуже значні, але цілком достатні для старту. 

Розпочати фінальний етап реформи критично важливо. Не зробити цього - це втратити перший за всі роки незалежності шанс для зламу катастрофічного статусу-кво у нашій медицині. Це втратити можливість за п’ять-сім років отримати медицину хоча би трохи наближену до стандартів країн Балтії чи сусідньої Польщі. Вони провели реформи у дев’яності та 2000-і і уже відірвалися від нас на майже недосяжну відстань. 

По-друге, до нової системи уже перейшли 22 000 сімейних лікарів. Вони вже знають, що таке вільне працевлаштування, нормальні правила роботи та гідний заробіток. І зараз на них дивляться десятки тисяч медиків з поліклінік та лікарень. Очікування змін викликає в них тривогу, напруження, і заздрість. А ще вони дивляться на уряд із вибуховим коктейлем великої надії та тяжкої недовіри. І у квітні буде вирішуватися питання: на яку з цих емоцій заслуговує держава. Чи здатен уряд створити медикам шанс ще встигнути попрацювати гідно у своїй країні, а не у Польщі або Чехії? 

До речі, про уряд. Після виборів, Офіс президента прийняв рішення змінити команду Міністерства охорони здоров’я - якраз перед вирішальним етапом змін. Це було політичне рішення, так буває. Але політичні причини не відміняють практичної відповідальності за втілення розпочатих реформ. З одного боку, уряд має унікальні можливості: офіс президента, парламент, Кабмін та міністерство можуть діяти як єдине ціле - швидко і рішуче. У 2017 році про таке можна було тільки мріяти.  

З іншого боку турборежиму в медицині ми поки що не бачимо. Інфоприводи від нової команди МОЗ пов’язані лише із запрошенням токсичних людей зі старих часів, атаками на оновлені і добре навчені підрозділи державних службовців, заграванням із старими "елітами" і дуже-дуже великим небажанням бути схожими на попередню команду. 

Нова команда уряду та МОЗ має повне право на свій шлях. Але вона повинна усвідомлювати, що пацієнти та медики очікують не зміни стилю, а зміни системи. Реформа медицини повинна відбутися зараз, інакше може не відбутися ніколи. Тоді цей уряд увійде в історію, але не так як собі уявляв. У своє величезне вікно можливостей він викине історичний шанс на зміни, а з ним, на жаль, і викинеться сам.