Пропаганда от HBO: как "Чернобыль" оживляет советские мифы

Якщо в останні тижні вас постійно переслідує незрозумілий шурхіт, що не піддається жодному поясненню, знайте – це глядачі серіалу «Чорнобиль» від американського каналу НВО і британського Sky штурмують сторінку вікіпедії про аварію на Чорнобильській АЕС. Заповзятіші клікають на посилання: «реактор РБМК-1000», «реактивність», «паровий коефіцієнт реактивності», «Дятлов» тощо. На YouTube під відео про Чорнобиль (а їх сила-силенна), формується черговий пул  фізиків-ядерників чи просто скромніших переживальників, які обійтися не можуть без свого невисловленого «мнєнія» по фізиці ядерних реакторів, правилам ядерної безпеки, тощо.

Річард Докінз у своїй книзі назвав молекулу ДНК узурпатором життя на планеті: мовляв, вона захопила монопольне право відтворювати саму себе, але, здається, конкуренцію їй може скласти радянська пропаганда. Попри смерть власної матінки, вона й досі живіша всього живого, і її деструктивні меми успішно відтворюються у нових поколіннях людей по всьому світу і розносяться новими інформаційними каскадами. Інколи здається, що радянська пропаганда – вже одне ціле з геномом людини. І чорнобильська історія разом із недавнім серіалом - яскравий цьому приклад.

Так вже сталося, що я народився і виріс за 70 кілометрів по прямій від тієї горезвісної станції. У морозяну ясну погоду з берега через Київське водосховище можна було неозброєним оком побачити оту відому всьому світові трубу другої черги ЧАЕС. З раннього дитинства довелося чути немало історій про Чорнобиль, які тоді здавались містичними і магічними. У дитячій свідомості радіація поступово витісняла бабая. Можливо підсвідомо розумів, що моє рідне село зазнало б долі сіл півночі Овруцького району, якби вітер у ті дні обрав сталий напрям схід-схід-південь.