Для чего (пере)изобретать университет?

Профільний заступник міністра освіти Єгор Стадний нещодавно оприлюднив свої пропозиції щодо зміни моделі фінансування закладів вищої освіти. Ідея запровадити формульний підхід до виділення бюджетних коштів викликав резонанс і спротив частини університетського істеблішменту. Але, якщо бути відвертим, пропоновані новації є лише легким тюнінгом, порівняно із довгостроковим, а невідкладним завданням – формуванням нової моделі вищої освіти в Україні. По суті йдеться про її перевинайдення. Уявляю реакції на такий поворот подій, але він неминучий. Спробую пояснити це за допомогою однією метафори і чотирьох аргументів.

Втомлені життям люди часто застерігають тих, у кого "зайві" енергія та ідеї: не потрібно (пере)винаходити велосипед. Чому саме велосипед наводиться, як приклад незмінних правил і традицій, для мене, чесно кажучи, досі залишається загадкою. Адже саме цей надійний і невибагливий транспорт є постійним об’єктом інтересу з боку інженерів і підприємців, які постійно орієнтуються на нові потреби своїх клієнтів і нові обставини і умови життя.

Перший велосипед, який винайшов німецький професор барон Карл фон Дрез 1817 року, був досить незграбним. У нього навіть не було звичного ланцюга, з’єднаного з педалями. Такі пристрої з’явився на вулицях міст лише у 1880-х. Без вдосконалення цього засобу пересування, не було б гірських і шосейних, як і велоспорту в цілому, дитячих і тінейджерських, дамських велосипедів, які пришвидшили емансипацію жінок, зрештою – кур’єрських електробайків, що розганяються до 120 км за годину.