В політичній історії 1991 і 2019 є унікальними роками - в ці роки українці продемонстрували нехарактерну для них одностайність. Чи навіть інакше, народ, який живе на ціннісному розламі, рідко буває настільки одностайним, як в грудні 1991 і виборах 2019. 90% "за" на референдумі про незалежність, 73% за Зеленського. Волевиявлення в міжчассі могли давати високі регіональні показники одностайності. Але тут - вся країна!

Результат голосування 1 грудня 1991 року вражає ще більше, якщо поставити його в контекст. Спочатку - в контекст референдуму 17 березня 1991 року про збереження "оновленого" (як саме на той момент ніхто не знав) СРСР, де 78% українців висловились за СРСР. А вже за дев'ять місяців ці 78% "за" перетворились в 90% "проти!". І найбільшу частку голосів на референдумі 1 грудня 1991 року формували ті, хто в березні ще готовий був погодитись на СРСР, а вже в грудні - ні. А результати дуже репрезентативні, навіть враховуючи різну географічну приналежність пасіонаріїв: обидва референдуми мали явку біля 84%. З такою явкою неможливо стверджувати, що "виграла більшість, яка в абсолютному перерахунку є меншістю".

То що ж спонукало українців так різко змінити своє ставлення?

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку
Уже подписались?

Хотите стать колумнистом LIGA.net - пишите нам на почту. Но сначала, пожалуйста, ознакомьтесь с нашими требованиями к колонкам.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Владимир Зеленскийпорошенковыборы-2019Євген Глібовицькийреферендум 1991