28 лет (не) свободы. Экономические достижения и вызовы Украины

"Я снова смотрю в зеркало на себя и удивляюсь - 
Мне скоро двадцать восемь, но я вовсе не меняюсь.
Наверно, я уеду, больше ж виза не нужна.
Счастливо оставаться, 
- Твоя Страна". 

Ця "пісенька залюбленого виборця" у виконанні українського музиканта Дмитра Шурова дуже правдиво зображує відчуття багатьох українців щодо того, як пройшли роки незалежності України. 

Сьогодні Україні – 28, і вона відрізняється від України мого дитинства. Як мінімум, тепер чізбургер коштує не 2 грн, а 29 грн. А гарячу воду відключають всього на кілька тижнів на рік. Лічені дні залишились до того моменту, як я та мої колеги станемо "новою українською владою". Тому я багато думаю про те, які економічні досягнення ми не маємо права втратити, і з якими викликами доведеться боротися в прийдешні роки.   

Отже, п'ять головних речей, без яких ми сьогодні були б країною "третього світу". 

1. Вихід з рубльової зони

Хоча карбованець спіткала гіперінфляція, це не було результатом виходу України з рубльової зони, як дехто помилково вважає сьогодні. Тисячі відсотків інфляції на початку 1990-х стали логічним результатом фінансування дефіциту бюджету через емісію грошей. Адже тоді влада обрала легкий для виконання, але вкрай шкідливий для економічного розвитку шлях - видавала майже безвідсоткові кредити промисловості з державного бюджету, а парламент змусив Національний банк друкувати гроші, щоб залатати діри в бюджеті. Більше ніколи так не робіть.  

Не зважаючи на ексцеси реалізації, вихід з рубльової зони дав нам головне – можливість проводити незалежну монетарну політику. Без цього годі було би мріяти про майбутній незалежний Національний банк та інфляційне таргетування в 2016 році.  

2. Відмова від фіксованого обмінного курсу 

Водночас, в 1993 році, коли за долар правили 5970 карбованців, Україна почала практикувати фіксований обмінний курс. Піке української валюти це не зупинило – в кінці 1995-го вартість 1 долара сягала 180 000 карбованців – але традиція "наступати на граблі" залишилась.   

З 2008 по 2014 рік Україна витратила 40 млрд доларів на підтримку фіксованого обмінного курсу (для порівняння номінальний ВВП України в 2014 році – $133 млрд). Не зважаючи на таку милу українському серцю стабільність, в економічній спільноті є консенсус: політика фіксованого обмінного курсу погіршує життя пересічної людини. З багатьох причин, але головне: тому, що валюта неминуче девальвує і шокує економіку та українця.

Крім того, неможливо одночасно тримати курс і керувати інфляцією, оскільки це - дві сторони однієї медалі. Тому відмова (хоча і вимушена) від фіксації курсу стала однією з передумов макроекономічної стабілізації 2015-2016 років, яке є чи не найбільшим досягненням України після Революції Гідності.  

3. Скасування державного регулювання цін (двічі)

Адміністративне встановлення максимальної відпускної ціни для приватних виробників на високонкурентних ринках – ідея, м’яко кажучи, не дуже розумна, якщо у вас немає в розпорядженні поліцейської держави. А навіть якщо є, то результатом буде не дешевий хліб і молоко для громадян, а відсутність хлібу і молока у вільному доступі та процвітання чорного ринку. В 1996 році не без допомоги МВФ більшість регулювання щодо максимальних торгових націнок була ліквідована.  

А ось корупція залишилась, тому що до 2017 року в Україні продовжувало діяти регулювання торговельних надбавок на 15 видів продовольчих товарів: борошно, соціальні сорти хліба, макаронні вироби, крупи, цукор, м’ясо та інші.

В Мінекономрозвитку колись підрахували, що в 2003-2013 році регульовані державою ціни на продукти зростали в середньому на 20% швидше рівня цін на інші продукти (зокрема, і через зменшення виробництва та закладення в собівартість продукції корупційної ренти). Вільна конкуренція на споживчому ринку натомість стимулює розвиток місцевого виробництва та, як наслідок, ріст економіки.  

4. Вступ в СОТ та вільна торгівля з ЄС

В 2008 році після десяти років переговорів Україна нарешті стала членом Світової організації торгівлі. На практиці членство в клубі означало для нас, що 164 країни-члени почали застосовувати до українських товарів нижчі митні ставки в рамках режиму найбільшого сприяння. В результаті експорт аграрної продукції за 10 років майже подвоївся. 

Так само визначальною для міжнародної торгівлі України стало укладення Угоди про асоціацію з ЄС, та, зокрема, її економічна частина. Крім очевидного підвищення конкурентоспроможності українських товарів та послуг на ринку ЄС, Угода стала визнанням якості для української продукції на світовому ринку. 

Наприклад, до того, як запрацювала угода про вільну торгівлю, Україна практично не експортувала вершкове масло до країн з високими вимогами щодо безпечності продукції (читай: західних країн). Після того, як запрацювала зона вільної торгівлі і українські виробники почали отримувати дозволи на експорт до ЄС, Україна в 2018 році увійшла до п’ятірки світових лідерів за експортом вершкового масла. 

5. ProZorro і ProZorro.Продажі

Електронні системи державних закупівель та державних продажів не б’ють корупціонерів струмом через клавіатуру. Найбільше їхнє досягнення – це підрив монополії чиновника на доступ до інформації про ресурси, які держава обмінює на нібито вільному ринку. Проблема в тому, що до сім’ї систем ProZorro ніякого ринку і не було. Був базар на задньому дворі біля хати, куди запрошували сусідів по-братськи розділити нажите добро або купити порося. Сьогодні електронні аукціони дають рівний доступ для різного бізнесу (не тільки великого чи "свого") і розвивають конкуренцію. 

На щастя, ми не починаємо будувати економіку з нуля. Та все ж Україні належить виконати нетривіальне завдання – завершити перехід від планової до ринкової економіки та зустрітися з непростими викликами. 

А) Приватизація, яка нарешті має відбутися.

Мала приватизація на прозорих онлайн-аукціонах за рік принесла державі майже 1,5 млрд грн, що свідчить про те, що попит на державні активи є. Питання, як завжди, в ціні. Як продати великі об’єкти за ринковою ціною та чи можна залучити інвестиції в державні промислові підприємства, - відповідь чекайте в новому політичному сезоні. Спойлер: ми пропонуватимемо зміни до закону "Про приватизацію", зокрема, і щодо процедури залучення інвестиційних радників, яка стала ахіллесовою п’ятою продажу об’єктів великої приватизації. 

Б) Ринок землі, який нарешті має відкритися.

Чи наздожене Україна Польщу за темпами росту ВВП значною мірою залежить від того, як та на яких умовах ми відкриємо ринок землі. Ліберальна модель, де всі можуть продавати і купувати землю, створить додаткові 3% приросту ВВП. Чому? Це тема окремої дисертації, але якщо коротко: можливість вільно розпоряджатися активом для мільйонів власників дозволить більш ефективно розподіляти ресурси в економіці.  

В) Промисловість, без якої нікуди.

Будь-яка підтримка промисловості в Україні розбивається об злочинну креативність українських підприємців. Тотальна недовіра між державою та громадянами плекає думку, що обдурити чиновників – не зась. Тому будь-яка пільга використовується усіма, хто може до неї дотягнутися. Але промисловість сьогодні розвивається дуже повільно. 1-2% приросту після втрати близько 15% ВВП - недостатньо для економічного прориву. Як провадити недискримінаційну індустріальну політику та не обмежувати свободу споживача - проблема, яка потребує нестандартних рішень.  

Г) Розвиток конкуренції – найбільша точка росту. 

Настане день, коли модератори усіх панельних дискусій забудуть словосполучення "точки росту".  Так, ідея про те, що якась одна галузь може бути локомотивом економіки, – практично реальна та дасть змогу нам відзвітувати про приріст ВВП на кілька відсотків. Але це все одно що лікувати язву знеболювальним – усуває симптоми, а не причини. Економічна теорія нам говорить, що основним стримуючим чинником для зростання економіки зазвичай є слабка конкуренція на ринках. Тому один з основоположних принципів роботи в сфері економічної політики – це демонополізація економіки та розвиток економічної конкуренції.

Читайте також:

Вони повернулися на Батьківщину: досягнути успіху на Заході, але вибрати Україну

Чорнобиль і незалежність України: як техногенна катастрофа підірвала СРСР

Точка неповернення для України