20 столетие, которое мы забываем. Интервью с Ярославом Грицаком

Тоні Джадт – один із найвизначніших істориків і публічних інтелектуалів ХХ століття, помер 2010 року. Щочетверга взимку, навесні та влітку 2009 року не менш знаний американський історик та інтелектуал Тімоті Снайдер прямував потягом із Нью-Гейвена до Нью-Йорка, щоб записати розмови з Тоні Джадтом, якого вже тоді покидали сили. Ці розмови склались у книжку "Роздуми про двадцяте століття", яка наприкінці травня побачить світ у львівському видавництві Човен. Про важливість Джадта в сучасну епоху та його думки щодо європейської кризи,  ролі інтелектуального середовища та молоді в часи глобальних проблем - у розмові з Ярославом Грицаком, одним із найвідданіших прихильників Джадта в Україні, професором історії Українського католицького університету, публічним інтелектуалом.

- Ви часто говорите про Джадта як про найвизначнішого інтелектуала XX століття. У чому його цінність для сучасної Європи?

- Європа – поняття дуже широке і проблематичне. Але люди, які бачать європейську кризу й шукають шляхів її вирішення, часто звертаються до Джадта. Він писав про Європу, хоча й не був європейським інтелектуалом – був британцем. А Британія ніколи не відчувала себе цілком континентом, Brexit – тому свідчення. Джадт мав ще одну перевагу – був не корінним британцем. Він походив зі східноєвропейської єврейської родини, яка виїхала до Британії. Це, з одного боку, зближало його і з Британією, і з Європою, а з іншого – дистанціювало від них. Він водночас був і інсайдером, і аутсайдером. Це ідеальна ситуація для історика чи будь-якого інтелектуала.