Чернобыль и независимость Украины: как техногенная катастрофа подорвала СССР

Глава 19. Ядерний спротив 

Михайло Горбачов уперше відвідав Чорнобильську атомну станцію 23 лютого 1989 року, майже через три роки після катастрофи. Він ніколи не пояснював, чому йому для цього знадобилося стільки часу. Під час його першого й останнього візиту до Чорнобиля радянського лідера супроводжував його дружина Раїса. На фотографіях, опублікованих у радянських газетах, Горбачов і "перша леді", одягнені в білі халати, спілкуються  з керівниками ЧАЕС та партійними і урядовими чиновниками (також в білих халатах) в одному з реакторних відділень сумнозвісної станції.

Станом на лютий 1989 року електроенергію виробляли три з чотирьох енергоблоків Чорнобильської АЕС, але проблеми, спричинені вибухом, далеко не вичерпалися. У грудні 1988 року КДБ повідомило партійним чиновникам у Києві про низку клопотів із четвертим енергоблоком, а також із саркофагом, яким його накрили, а також зі спробами його дезактивації. Учені й інженери тоді ще не знали, скільки саме радіоактивного палива залишається в ушкодженому реакторі та в якому стані він перебуває. Вони не змогли детальніше це дослідити через обладнання, яке було не здатне витримати рівень радіоактивності понад 200 рентгенів на годину. Цивільні та військові бригади працювали цілодобово, видаляючи забруднений ґрунт і закопуючи в землю радіоактивні предмети. Але й вони використовували невідповідне обладнання, виконуючи значну частина робіт за допомогою примітивних машин, загрожуючи здоров’ю присутніх робітників і військових та уповільнюючи весь процес. Бульдозери, що видаляли забруднений ґрунт, часто змішували його з "чистим", продовжуючи забруднювати територію і поширювати радіацію, замість того, щоб нейтралізувати її вплив.