Володимиру Зеленському не пощастило. Схоже, він буде позбавлений не лише можливості 100 днів після інавгурації діяти спокійно та розважливо, входити до курсу справ, але і ще до вступу на посаду президента отримав низку викликів у царині зовнішньої політики, на які доведеться оперативно давати змістовні відповіді.

Перший і головний виклик – позиція Росії. Там чітко уловили відсутність визначеної зовнішньополітичної команди шостого президента, велику плинність радників Володимира Зеленського та не мають намірів йти на суттєві поступки шостому українському президенту. Не варто очікувати, що у Кремлі дадуть Зеленському спокійно набратися досвіду та визначити власну політичну позицію. Незручним прикладом для нього є і досвід Петра Порошенка, який взяв участь у заснуванні формату «Норманді» напередодні власної інавгурації.

Дозволю собі припустити, що поряд з очевидними «батогами» (введенням ембарго на постачання в Україну нафти, нафтопродуктів та вугілля та указом Путіна, який дозволяє спрощену процедуру видачі російських паспортів мешканцям ОРДЛО) в запасі у Росії є «пряник». Швидше за все, це звільнення захоплених у листопаді минулого року українських військових моряків, оскільки їх подальше утримання не приносить Кремлю жодних іміджевих плюсів, а звільнення дозволить продемонструвати «добру волю», розраховуючи на кроки Зеленського у відповідь. І тут не зайвим буде досвід здійснення дипломатичних маневрів.

Втім, Зеленському ще належить сформувати власну зовнішньополітичну команду. Очевидно, що до інавгурації вона повною мірою себе не проявить, проте після офіційного вступу на посаду повинна буде формалізуватися щонайменше через призначення нового міністра закордонних справ. Павло Клімкін, схоже, не має намірів затримуватися на Михайлівській площі, і звільнити його буде куди простіше, ніж призначити нового шефа зовнішньополітичного відомства. Парламент, якому надто прозоро натякали на можливість дострокового розпуску, може продемонструвати характер. Ще одна проблема – кадрова криза у дипломатичному корпусі. Відставка посла України в Молдові Івана Гнатишина може стати першою ластівкою, спроможною позначити тривожну тенденцію в українській дипломатії. І справа, як видається, не лише у представниках України за кордоном, а у зміні парадигми: Порошенку закидали неспроможність ефективно делегувати повноваження у сфері зовнішньої політики, а Зеленському доведеться опановувати мистецтво дипломатії буквально на бігу.

Як видається, Володимира Зеленського невипадково запросили якнайшвидше відвідати Варшаву. Причин кілька, серед них – неприкритий розрахунок польського керівництва на зміну влади в Україні. Щоправда, там ставили на Юлію Тимошенко, особистий емісар якої Григорій Немиря регулярно відвідував Польщу. Наближається чергова річниця Волинської трагедії, вже традиційно чутливої для польсько-українських взаємин, і Анджей Дуда зовсім не проти покласти поступки від Зеленського на вівтар успіху «ПіС» на парламентських виборах, які пройдуть восени.

Пас з претензію на результативність віддав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто, який піддав критиці ухвалений Верховною Радою закон про застосування української мови як державної та висловив надію на відповідні дії Володимира Зеленського. Риторика офіційного Будапешта вже добрих півтора роки дуже агресивна щодо України, і поступки можуть спричинити зростання апетитів. Інструмент шантажу у виконанні уряду Орбана – торпедування євроатлантичної інтеграції України – залишиться вже звичним.

Очевидна спокуса для Зеленського – копіювати модель поведінки Дональда Трампа, який дозволяє собі екстраординарні кроки та часто прагне за рахунок привернення уваги до зовнішньополітичних проблем перемикати акценти. На жаль для українського президента наша політична система не має відповідного запасу міцності, тому спроби «перемикання» можуть спричинити негативні наслідки. Тому, зокрема, шостому президенту треба бути уважним навіть під час візиту до Ізраїлю, який зараз активно вирішує власні зовнішньополітичні завдання. Визнання суверенітету єврейської держави над Голанськими висотами або перенесення посольства України до Єрусалиму наразі мають чимало ризиків.

Схоже, Володимиру Зеленському треба усвідомити на старті: легко не буде, у конкурентному світі Україні треба бути уважною та чіпко відстоювати власні інтереси. Тектонічних зрушень зовнішньополітичної кон’юнктури ближчим часом не буде, тому «солодкого» у сфері дипломатії нашій державі очікувати не варто.

Хотите стать колумнистом LIGA.net - пишите нам на почту. Но сначала, пожалуйста, ознакомьтесь с нашими требованиями к колонкам.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Міністерство закордонних справзовнішні загрозиміжнародна політикаВолодимир Зеленський