Воровать – базовая украинская традиция. Ее и защищает власть от "происков" того же МВФ

Треба визнати, що українська влада не перша на цьому шляху. І не остання. Бо суверенне право жити, як звикли, то святе. А кляті масони та світові уряди постійно зазіхають на суверенність простого маленького народу.

Один з перших прикладів відстоювання власного суверенітету явили планеті аборигени з Полінезії. Вони вважали, що мають суверенне право на канібалізм. І навіть дуже показово з’їли представника світової закуліси – капітана Кука.

А як його не з’їсти, коли він такий біленький і відмінний, справжній делікатес, від якого жодний гуман не відмовиться. Бо хто ви такі, щоб нав’язувати ці правила гри. І ще роками тримали оборону свого суверенного права жерти людей. Особливо – білих людей, і то не расизм, а просто добрий смак і потяг душі і шлунка до чогось незвичного.

У той час взагалі була поширена практика суверенності навіть у цивілізації. Суверенні європейські держави нормально ставилися до суверенного права інквізиції палити відьом. Бо, власне, як ще можна боротися з епідеміями. У той час навіть антивакцинатори не заважали, бо вакцину ще не вигадали, і всі ходили не дуже гарні через віспу, а хто був гарний, то ясно, що відьма. А щоб ще й чуми не трапилось, таких треба було палити. 

Феодали також розповсюджували своє споконвічне суверенне право першої шлюбної ночі і дуже дивувалися, коли хтось був проти. Це ж традиції.

Першими взялися виправляти ситуацію англійські барони, яким дуже не подобалося суверенне право монарха творити бєспрєдєл. І вони започаткували правову державу. І з того часу повелося. Того не їж. Того не вбивай. Там не кради. Порушили споконвічне  традиційне право творити що завгодно. І почали, негідники, нав’язувати це усьому світу.

Ближче до сучасності світовий уряд почав забороняти Адольфу Гітлеру вбивати євреїв. Ну Гітлер з самого початку боровся із світовим жидомасонством, тому він не був здивований. І наголошував на своєму суверенному праві на концтабори. Це ж його євреї, тому, чому б йому їх не вбивати. І був підтриманий у цьому тогочасною німецькою елітою. За що та сама еліта була повішена після того, як Гітлер війну програв. А самі німці досі карають себе за віськові злочини на державному рівні. Втратили суверенність, як то кажуть.

Радянський союз війну не програвав, а тому так ніколи і не вибачився за своє суверенне право засилати людей до Сибіру, морити голодом та іншими способами регулювати кількість населення.

Суверенність була збережена і досі присутня у вигляді так званої суверенної демократії. Що означає, що держава має право вибірково труїти власних громадян і не вибірково бити по голові тих громадян, які з цим не погоджуються.

Певні прояви такої суверенності ми бачимо і в російського васала в Білорусі Олександра Лукашенка, де іноді вбивають, іноді ґвалтують, а тих, хто не згоден, саджають до буцегарні.

В Україні немає імперського досвіду, він десь загубився в часи Київської Русі, коли не сталося стати імперією, тому суверенність трактується по своєму. Українська суверенність, за яку постійно веде боротьбу влада, фокусується на суверенному праві на корупцію. І саме на неї зараз зазіхає світова закуліса. Нав’язує Україні судовому реформу, намагаючись відчистити судову систему.

Відразу можна побачити примару втрати суверенності. Бо це є українська традиція, споконвічна. Красти у держави, особливо, якщо тобі пощастило бути в керівництві держави. Тому кожного разу, коли якісь державники говорять, що відстоюють український суверенітет, і мало що зрозуміло, що вони говорять, то те треба розуміти, що вони боронять право красти, що є базовою українською традицією.

Бо держава – то невідомо що. А своє, то своє. А нам придумали терміни "гроші платників податків, інвестицій, верховенство права" та інші бусурманські прояви сучасності. І вимушені люди при владі боронити судову систему. Бо що таке те верховенство права, невідомо, такого в нас ніколи не було.

А от поважних людей ображати не можна. А ці міжнародники не поважають ні українських авторитетів, ні українські традиції права. Нав’язують нам британську модель. Тьху на них. Не розуміють, що український шлях – то шлях компромісів. А отже, і судова реформа очищення має полягати у компромісі з тими, від кого її треба очистити. Бо всі ж свої, і нікого ображати не можна. Це святі українські традиції, які намагаються поламати ці бездуховні масони. Через коліно. Як колись полінезійців, що ласували Куком. Все в них раціонально і нічого людського не залишилося. І дуже добре, що будь хто, потрапляючи у українську владу, навіть якщо до цього був західником, починає розуміти важливість корупційного суверенітету і починає ставати в ряди його захисників від усяких там МВФів.

Кожен раз ці світові масони приходять і руйнують традиції. Заважають їсти один одного, труїти, красти. От не дають жити, як то вихователі у дитячому садочку відривають дітей від їх природних радощів, як то поїдання піску чи витирання ручок після туалету шторами. Забирають найдорожче. І зрозуміло, що влада має чинити опір. 

Но пасаран. Не пройдуть буржуї. Україна – то останній бастіон у світі. Ну майже останній. Ще є Афганістан, наприклад, там суверенного права набагато більше, але вони заслуговують, бо дуже добре чинять опір будь яким зазіханням і якщо що, то підривають усіх, хто нав’язує ті думки, про рівність наприклад чи про верховенство права. Українці – народ більш миролюбний. Але і свого суверенного права на корупцію не віддадуть так просто.