В предчувствии Трибунала: юридические аспекты иска против России

В середині квітня вітчизняне МЗС офіційно повідомило, що наша держава ініціювала провадження у Міжнародному трибуналі з морського права. Справа стосується порушень Російською Федерацією (РФ) Конвенції ООН з морського права 1982 р. (UNCLOS) під час та після захоплення росіянами кораблів ВМС України 25 листопада 2018 р. у водах Чорного моря. Крім основного позову від 31 березня Україна 16 квітня подала й вимоги щодо встановлення Трибуналом невідкладних заходів у цій справі, які будуть розглядатися в Гамбурзі 10 травня.

На відміну від «великого» морського позову проти РФ, щодо порушень нею UNCLOS в умовах окупації Криму, який тривалий час наша держава готувала та подала, на засадах конфіденційності матеріалів, у 2016-2017 рр. до спеціально утвореного арбітражу при Трибуналі, матеріали «керченського» позову не є конфіденційними, більша та найбільш значуща їх частина є у вільному доступі. Зокрема документи із позицією України викладено на сайті Трибуналу, а відповідні ноти РФ, де висвітлено твердження росіян, вже знаходяться там само. Ведення двостороннього переговорного процесу, що передував поданню «керченського» позову до Трибуналу, відображено у оприлюднених формальних заявах МЗС обох держав.

Одразу після квітневих повідомлень МЗС про подання заяви до Трибуналу я дуже гостро критикував це крок, який за датами дозволяв багато кому казати про підв’язаність процесу в Гамбурзі під президентські виборчі перегони в Україні. Бо подати цей позов вочевидь можна було б і раніше; водночас щодо низки інших викрадень та затримань українських суден росіянами на Азовському та Чорному морях, де роль Трибуналу була очевидною, наш МЗС у 2018 та 2019 роках ніяких рухів міжнародно-правового виміру не вжив узагалі.