Украина в международных ловушках: Китай, США и один завод

На тлі останніх буремних політичних подій навколо Донбасу та переговорів у «нормандському форматі», які мають відбутися найближчим часом, розмірковуючи над сутністю зовнішньої політики України, я дійшов висновку, що ті виклики, проблеми та питання, з якими ми часто стикаємося на міжнародній арені, мають якусь неприємну закономірність і часто – одну й ту саму основу. Аналізуючи драматичні хвилювання у суспільстві та затяті дебати політиків щодо врегулювання конфлікту на Донбасі протягом останніх днів, стало зрозуміло, що ми потрапили у чергову міжнародну пастку. Правда, не все суспільство і не всі політики це усвідомлюють.

Таких пасток в Україні було чимало (ситуація з Володимиром Цемахом, проект газопроводу «Турецький потік», політична криза у Молдові тощо), і саме про них я раптом захотів написати – занадто багато однакових ситуацій, у які ми самі заводимо себе, і навіть не розуміємо цього. Під враженням від останніх подій, мені згадалася історія минулих тижнів, до якої, власне, я і хочу повернутися, і нагадати про неї читачам, поглянувши на це з більш глобального ракурсу. Мова йде про ситуацію навколо одного з наших стратегічних підприємств – заводу «Мотор Січ». На жаль, ця тема дуже швидко (навіть якось несподівано швидко) зникла з поля зору українських ЗМІ, хоча саме питання все ще лишається доволі серйозним з огляду на стратегічні інтереси України.

Мова йде не просто про суперечку навколо одного заводу. Це питання набагато ширше. Воно ставить тест на здатність України приймати виважені, самостійні рішення та виконувати свої зобов`зання як держави. Міжнародна «розтяжка», у яку потрапила Україна у ситуації з заводом «Мотор Січ», розпочалася давно.