Страна, которая не упускает шанса упустить шанс

Результати президентських та громадські настрої щодо парламенських виборів означають високу імовірність глибокої зміни керівних еліт в Україні. Цього реально не сталося ні у 2004, ні навіть у 2014 році. У той час як у країнах типу Сполученого Королівства, США чи Франції схожі настрої пов'язані із загостренням сприйняття економічної нерівності та іміграції, в Україні ситуація навіть більш критична. Не лише виборці, навіть незаангажовані міжнародні експерти давно вважають що українська керівна еліта від самої незалежності поводиться вкрай безвідповідально по відношенню до власної країни.

У зв'язку з новим політичним циклом в України з'являється ще один шанс зламати пост-радянську інерцію. Зробити те, що, наприклад, зробила Словаччина у 1998 після так само бездарно витрачених перших років незалежності. (Словаччина теж далеко не ідеал, Естонія та Польща взагалі довго не розкачувалися і почали відразу.) Немає ніякої гарантії що цього разу все вийде, але в такому випадку необхідні зміни лише відсунуться на черговий відрізок часу, тому що альтернативи насправді не існує.

Те що Україна зараз знаходиться серед найбідніших країн Європи, зростає на скромні 3% навіть за пристойних цін на експортні руду та зерно, помітно втрачає населення - це не проблеми самі по собі, це лише симптоми глибоких структурних проблем. Не буду їх перераховуати, вони добре відомі і врешті-решт зводяться до суспільних інститутів які не тільки є неефективними, але ще й еволюція яких свідомо гальмується політичною елітою що отримує особистий зиск від їх експлуатації.