Сепаратизм или демократия: что значит победа региональных партий на местных выборах

Одна з особливостей місцевих виборів 2020 року в Україні – перемога значної кількості так званих регіональних політичних партій. Мова йде про політичні сили, які діють в межах однієї чи кількох областей, а іноді й в межах одного міста.

Загалом в Україні зареєстровано більше 20 регіональних партій, які діють в 11 областях України.

До прикладу, в останніх місцевих виборах взяли участь такі партії як "Рівне разом", "Херсонці", "Блок Кернеса – успішний Харків", "Партія чернівчан", "Біла Церква разом", ВО "Черкащани", "Партія вінничан", "Патріоти Волині", "Рідне Закарпаття", "Миколаївці", "Команда Дніпра" та інші. Показовий приклад – невелике місто Березань Київської області (населення 16 000 осіб), де також є власна регіональна партія "Березанська громада".

Вибори 2020 року показали – регіональні партії є вагомим фактором української політики.

У місті Вінниця перемогу на виборах із результатом 34 мандати із загалом 54 депутатів отримала партія "Українська стратегія Гройсмана", у Харкові – переміг "Блок Кернеса – Успішний Харків!" (партія отримала 40% депутатів ради), у Хмельницькому – "Команда Симчишина" (61% депутатів ради), в Одесі – партія "Довіряй Ділам" Геннадія Труханова (31% депутатів ради), у Чернігові – партія "Рідний дім" (отримала 61% депутатів ради), у Запоріжжі – "Партія Володимира Буряка "Єднання" (отримала 25% депутатів міської ради).

На Закарпатті вже традиційно високі результати показали партії, пов’язані із угорською національною меншиною: в обласній раді буде знову представлено партію "КМКС "Партія угорців України", а перемогу на виборах в облраду отримала інша регіональна партія з назвою "Рідне Закарпаття". Подібних прикладів досить багато.

У той же час головна парламентська партія держави "Слуга Народу" не виграла жодного крісла мера міста-обласного центру.

В результаті уявити собі сучасну Одесу, Харків, Кривий Ріг, Вінницю, Тернопіль чи Хмельницький без згадування прізвищ Геннадія Труханова, Геннадія Кернеса, Юрія Вілкула, Володимира Гройсмана, Сергя Надала чи Олександра Гереги просто неможливо.

Коли Кернесу не сподобалися дії нового голови Харківської ОДА Олексія Кучера, він порівняв останнього з міллю, що під’їдає щось незрозуміле і немає жодних стосунків ані з великим бізнесом, ані з роботодавцями і мером.

Причин, чому виборці все частіше довіряють місцевим політичним проектам на противагу всеукраїнським, досить багато. Від звичайного місцевого патріотизму та загальної втрати довіри до центральної влади (за даними соцопитувань місцевій владі довіряє вдвічі більше українців, ніж центральній)* до прямого впливу реформи децентралізації, яка принесла в громади більше коштів та повноважень, а, отже, більше можливостей для боротьби за владу (показово, що відразу кілька народних депутатів України виявили бажання обміняти свій мандат на статус міського голови, який вони отримали за результатами місцевих виборів).

*Опитування проведено Соціологічною групою "Рейтинг" 19-22 вересня 2020 року серед 5000 респондентів по всій Україні за винятком окупованих Росією територій. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 1,4%.

Дивлячись на таку ситуацію, оптимісти відзначать позитивну тенденцію, оскільки побачать зростання ролі місцевого самоврядування в державі. Деякі навіть згадають "Велику Хартію вольностей" 1215 року, підписану королем Англії саме під тиском місцевих баронів, які вимагали більше прав і свобод. Вкажуть, що це і є демократія, коли працює сильне місцеве самоврядування, яке не готове сліпо виконувати рішення центральної влади, якщо вони не є належним чином обґрунтованими. Підкреслять, що держава має будувати знизу вгору і назвуть такий стан справ передумовою для укладення нового суспільного договору та, можливо, перезаснування держави.

Але там, де одні побачать демократію, інші – сепаратизм. Там, де одні говорять про сильні місцеві еліти, які вимагають від центральної влади чесної і зрозумілої політики, інші бачать образ Сергія Аксьонова з російським прапором в руках (Сергій Аксьонов – самопроголошений прем’єр-міністр Криму, раніше лідер регіональної партії "Русское единство", яка займалася провокаціями в Криму ще до анексії півострову. – Ред.).

Там, де одні бачать Львів, Черкаси і Тернопіль, які не виконують несправедливе, на їх думку, рішення уряду про карантин вихідного дня, інші бачать Одесу, Харків і Закарпаття, де регіональні партії цілком можуть стати фактором нової хвилі сепаратизму.

Те, що для одних, шлях до справжньої децентралізації, для інших – пряма дорога до федералізації держави під російську дудку.

Однак, яка б позиція не перемогла, зрозуміло одне – ситуація, коли чи не кожен мер великого міста має власну невеличку партію, не є чимось нормальним. Це не відповідає ані унітарному устрою держави, ані всеукраїнському статусу політичних партій, який закріплено в чинному законодавстві.

Як і не є нормальною ситуація, коли місцеві еліти масово відмовляються виконувати рішення центральної влади, змушуючи останніх розсипатися погрозами на свою адресу, але без змоги реально вплинути на процес.

Можливо, в результаті, саме це стане початком нової держави і змусить обидві сторони шукати компроміси. Або ж остаточно доб’є і до того слабку державу, принісши нові територіальні втрати і чергові роки нестабільності.