Почему защищать нужно не только тех, кто сообщает о коррупции

1 жовтня на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради мають розглянути  законопроєкт 1010 — про захист викривачів корупції, який набуде чинності 1 січня 2020 року. Нова влада вважає цей документ одним із пріоритетних. І це похвально. Щоправда, до тексту, ухваленого за основу, є запитання. Зокрема щодо вузької дефініції терміну “викривач”...

Викривачі не корупції — хто вони?

У Китаї Цзян Вейсуо викрив власників станції збору молока, де воно перед продажем змішувалося з антибіотиками, нітратами та протеїновим порошком. Пізніше колишнього фермера вбили за загадкових обставин.

Німецьку викривачку Бріджит Хайніш звільнили з будинку для літніх через повідомлення про поганий догляд за старими людьми. Європейський суд з прав людини вирішив: право на свободу висловлення думки Бріджит порушили. Після цього берлінський трудовий суд присудив їй 90 000 євро компенсації.

А в Угорщині деякі працівники заводу з перероблення алюмінію знали про проблеми з водосховищем. Директор підприємства погрожував їм звільненням, якщо вони повідомлять про це владу. Як наслідок — понад 800 млн літрів викидів, семеро загиблих, сотні поранених і знищена на десятки мільйонів євро приватна власність.

Якби всі ці люди за законом могли отримати захист за повідомлення такої важливої інформації, всі ці історії склалися б зовсім інакше. І навіть нещодавній випадок з викривачем у Білому домі показує: лише маючи гарантований захист, люди наважуються свідчити.

Коли ми говоримо про широке значення терміну “викривач”, це може бути і працівник водоканалу, який повідомляє про неочищену воду в крані. Офіціант – про несвіжу рибу, яка може отруїти відвідувачів. Фармацевт – про недбале зберігання вакцин, що перетворило їх на отруту. Співробітник СБУ – про таємну недостовірну декларацію шефа. Підрядник – про проблеми в оборонних тендерах, які згодом засекретили. Кондуктор, який бачить, що в маршрутці ось-ось відпаде колесо. Всі вони можуть допомогти комусь, або і взагалі врятувати чиїсь життя. Якщо матимуть захист.

Плюси невідкладного законопроєкту 1010

З 1 січня 2020 року викривач, якщо він не співучасник та при відсутності угоди зі слідством, матиме право на винагороду у межах 10% від предмета злочину (більше 5000 прожиткових мінімумів) чи збитків державі. Але не більше 3000 мінзарплат, якщо повідомлена інформація сприяла доказуванню злочину і не була відомою правоохоронним органам.

Також одразу після повідомлення про корупцію викривач матиме право на безоплатну правову допомогу, відшкодування витрат на адвоката та судовий збір, психологічну допомогу, забезпечення безпеки собі та близьким особам, конфіденційність та анонімність з відповідальністю за їх порушення, інформацію про результати розгляду повідомлення тощо;

А ще важлива норма: з’явиться заборона дискримінації та створення перешкод викривачу та його близьким особам у подальшому житті та ін.

Вузька дефініція: чому це недолік?

Саме визначення “викривач” у документі доволі вузьке. Це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону іншою особою.

Водночас, за міжнародними стандартами, викривачем вважається будь-яка особа, яка повідомляє про шкоду або загрозу суспільним інтересам. Це інформація про порушення прав людини, безпеки довкілля, транспорту і харчів та інші злочини.

Адже всі вони заслуговують на захист прав, викриваючи злочини через зовнішні канали – в медіа, громадські організації чи профспілки.

Потенційного викривача цікавить: чи запроторять його до в’язниці за розголошення держтаємниці? Чи муситиме він потерпати від дискримінації та мобінгу на роботі? Чи випишуть догану за запізнення або взагалі звільнять їх з вовчим квитком?

Тому найважливіше при прийнятті цього закону – побудувати фундамент. Відповідно до найкращих міжнародних стандартів та практик. І розповсюдити його на всіх громадян, які з 1996 року мають конституційне право вільно поширювати інформацію. І не тільки про корупцію.

• Читайте також: Що показали півтора роки судового моніторингу у справах НАБУ і САП