Почему за каждое будущее решение скандального ОАСК ответственность несет лично Зеленский

ОАСК скасував люстрацію ексглави слідчого управління МВС часів Майдану. 

ОАСК вирішив, що 9-поверхівка в Києві є 4-поверховим будинком з антресолями. 

ОАСК заборонив Офісу генпрокурора оголошувати у розшук підозрювану у справі Одеського припортового заводу.

Це лише кілька заголовків новин про рішення найскандальнішого українського суду за останні місяці.

Окружний адміністративний суд Києва продовжує їх ухвалювати і надалі. В умовах, коли орган, який мав би звільнити суддів (натомість виконує їхні вказівки, тобто Вища Рада Правосуддя), єдиним способом припинити суддівське свавілля залишається ліквідація суду. Ініціювати ліквідацію ОАСК може лише президент Володимир Зеленський, але чомусь не робить цього.

У вересні 2020 року зображення Павла Вовка, голови ОАСК, з’явилось на шпальтах Financial Times, видання, яке читають лідери світових країн. У матеріалі йшлося про гучну кримінальну справу щодо суддів ОАСК, яку розслідує Національне антикорупційне бюро. Видання порівнює суддів з мафією та дивується відсутності реакції президента на злочинні схеми, які розвернули в ОАСК. 

А Зеленський таки мав би відредагувати – законопроєктом про ліквідацією ОАСК, і має для цього законні підстави. 

Ще в 2016 році змінами до Конституції в Україні започаткували зміни системи судоустрою (підстава для ліквідації суду відповідно до ч. 2 ст. 19 закону України "Про судоустрій і статус суддів"). 

У межах цієї процедури експрезидент Петро Порошенко 2017 року видавав укази про ліквідацію та утворення нових судів. Тоді ж мали ліквідувати і ОАСК, а разом з ним і Київський окружний адміністративний суд (який поширює свою юрисдикцію на Київську область), та утворити новий єдиний окружний суд для міста та області. 

Але в останній момент Порошенко вирішив зберегти ОАСК, хоча отримав згоду на ліквідацію від Вищої ради правосуддя. А з січня 2018 року повноваження ліквідувати суди перейшли до Верховної Ради. Однак єдиний, хто може подати відповідний законопроєкт, – це президент. 

Здавалося б, навіщо ручний суд новому президенту? Уперше новообраний президент Зеленський публічно прокоментував питання ОАСК у жовтні 2019 року під час пресмарафону, сказавши, що не знає, що це за суд, і йому потрібен час розібратись; як треба буде ліквідувати суд – він із цим не зволікатиме. 

У червні 2020 представники Центру протидії корупції і Автомайдану прийшли під стіни Офісу президента з акцією-нагадуванням для президента про питання ОАСК. Реакції не було, як і через місяць, коли НАБУ оприлюднило нову порцію записів розмов з кабінету Павла Вовка і повідомило суддям про підозру у намаганнях захопити державну владу і створенні злочинної організації.

Ще за два місяці, у вересні, після чергової акції Офіс Президента заявив, що презумпція невинуватості не дозволяє президенту висловлюватись на тему ОАСК. 

І лише після того, як петиція про ліквідацію ОАСК набрала понад 25 000 голосів українців, Офіс президента нарешті повідомив, що розпочинає процес ліквідації суду та ініціює консультації з Вищою радою правосуддя. Щоправда, самі консультації ініціювали тільки після запиту журналістів. 

Наприкінці грудня 2020 року Вища рада правосуддя дала свій зворотній зв’язок щодо питання – у відповіді, адресованій Офісу президента, ВРП каже, що в процесі ліквідації суду треба дотримуватись закону, і пропонує продовжити обговорення цього питання "із залученням широкого кола фахівців на базі професійних майданчиків". 

Іншими словами, замість того, аби вирішувати проблему, ВРП пропонує її заговорити. Примітно, що та сама ВРП три роки тому у відповідь на такий же запит від адміністрації Порошенка була за ліквідацію ОАСК. Тепер же, в світлі нових доказів про залежність членів ВРП від ОАСК, позиція ВРП щодо питання про ліквідацію суду не дивує. 

Однак важливіше тут інше – тепер Зеленський отримав зелене світло для того, аби внести до ради законопроєкт про ліквідацію ОАСК: перший етап процесу – консультації з ВРП – завершено, згоди ВРП на подання законопроєкту закон не вимагає.

Тому саме Володимир Зеленський несе персональну відповідальність перед  українським суспільством за кожне нове рішення ОАСК – про легалізацію незаконних забудов, поновлення на посаді люстрованих чиновників чи поховання чергової справи НАБУ. 

Президенту, який тільки те і робить, що обіцяє майбутню масштабну судову реформу, пора зробити хоч щось на підтвердження своїх слів.