Панацея для коррупции: как Печерский суд стал пристанищем для подозреваемых по делам НАБУ

10 лютого директор НАБУ Артем Ситник заявив, що незабаром Печерський райсуд Києва може винести рішення щодо передачі справи про розкрадання у ПриватБанку за участі колишніх власників.

Що це означає? Що справа ПриватБанку може поповнити список справ, які фігуранти на пару із генпрокуроркою Іриною Венедіктовою починають зливати. Це і справа посадовця Офісу президента Олега Татарова, і ексміністра часів Януковича Миколи Злочевського, і судді Павла Вовка. 

Річ у тім, що з появою Вищого антикорупційного суду, замкнулася у кільце так звана антикорупційна інфраструктура. Замкнення цього кола мало б стати потужним ударом по топкорупції, для кожного підозрюваного високопосадовця без винятку. 

Уникнути його у законний спосіб підозрюваному майже неможливо, адже для цього незалежні антикорупційні органи і створювалися. Проте фігуранти справ НАБУ разом із генпрокуроркою Венедіектовою знайшли незаконний спосіб — Печерський районний суд.

Спосіб порятунку від НАБУ, САП і ВАКС, про який йтиметься далі, насправді немає нічого спільного із законом. Проте, за бажання найвищих посадових осіб у системі правосуддя, а можливо й у державі, він діє.

Суть способу проста: фігуранти топ-справ звертаються до Печерського райсуду Києва і просять зобов’язати генпрокурорку змінити орган, який займається розслідуванням. Тобто забрати провадження у НАБУ і передати в інший орган. Куди саме — неважливо, адже практика показує, що всюди, крім НАБУ, можна домовитися. 

При цьому, незаконність таких дій Офісом генпрокурора повністю ігнорується. По-перше, суд не може зобов’язати генпрокурора змінювати орган розслідування, оскільки ухвалення таких рішень належить до його дискреційних повноважень. По-друге, закон взагалі забороняє забирати справи, якими займається НАБУ.

По-третє, якщо справу вже розслідує НАБУ, усі скарги, клопотання, заяви повинні йти виключно до Вищого антикорупційного суду. 

Звісно ж фігуранти усвідомлюють, що судді Вищого антикорупційного суду чудово знають про ці норми і ніколи не ухвалять незаконних рішень. Тому вони йдуть у безвідмовний Печерський суд, який не бере до уваги Кримінальний процесуальний кодекс, а зважає лише на чиєсь сильне бажання. Є підозра, що робиться це не безкоштовно. 

Отриманий у Печерському суді результат фігуранти закріплюють доволі незвично. Вони оскаржують позитивне для себе ж рішення до Київського апеляційного суду та Верховного суду. І коли суди апеляційної та касаційної інстанцій  відмовляють фігурантам навіть у розгляді, справу зроблено. При цьому прокурори САП паралельно намагаються оскаржити незаконні рішення Печерського суду до апеляції Антикорсуду, однак попри численні витребування матеріалів до ВАКС їх ніхто так і не передає. 

Наведемо кілька прикладів, і  все стане ясно. 

Справа Татарова

Справа заступника голови Офісу президента Олега Татарова повністю підслідна НАБУ, адже йдеться про хабарництво за участю ексдепутата. Загалом у справі троє підозрюваних: це вже згаданий екснардеп Максим Микитась, посадовець експертної установи МВС Костянтин Дубонос і, власне, Татаров. Адвокат Дубоноса (співучасник Татарова) звернувся до Печерського суду і тамтешній суддя Сергій Вовк незаконно зобов’язав передати справу від НАБУ до іншого органу розслідування. 

Моментально той же адвокат оскаржив позитивне для захисту рішення до Апеляційного суду. Туди ж, а не до ВАКС, його оскаржила генпрокурорка Ірина Венедіктова, що свідчить про її заінтересованість у порятунку Татарова. Очікувано, апеляція відмовилася розглядати скаргу. Також її відмовився розглядати Верховний Суд, тому незаконне рішення Печерського суду залишилося нібито чинним. 

На його підставі заступник Венедіктової Олексій Симоненко передав справу до СБУ.  

Зараз виконання рішення Печерського суду офіційно призупинене Антикорсудом, але розглянути справу по суті апеляція ВАКС не може, оскільки у них відсутні матеріали Печерського суду. Венедіктова ж далі гне свою лінію і вимагає, щоб НАБУ передало матеріали кримінального провадження до СБУ. 

Справа злочинної організації в ОАСК

У серпні 2020-го, суддя Печерського суду Сергій Вовк зобов’язав генпрокурорку забрати у НАБУ справу про створення злочинної організації і захоплення влади суддями Окружного адміністративного суду Києва. Адвокати фігурантів так само провернули схему із Київським апеляційним судом, який знову ж відмовився розглядати скаргу. 

Таким чином, матеріали справи ОАСК залишилися у Печерському суді, звідки їх вже місяцями не передають до Апеляційної палати ВАКС, куди рішення Вовка оскаржили прокурори САП.

Те, що для фігурантів справи дуже важливо, щоб справу передали від НАБУ до будь-якого іншого органу розслідування, яскраво підтверджують оприлюднені записи розмов суддів. На цих записах особа із голосом, дуже схожим на голос глави ОАСК Павла Вовка говорить (цитата):  "Милиция – наши друзья, СБУ – наши друзья, не друзья – это НАБУ".

До речі, це не єдине незаконне рішення Печерського суду у цій справі. Той же суддя Вовк з Печерського суду зобов’язав вилучити з Реєстру досудових розслідувань підозру голові Окружного адмінсуду Павлу Вовку (однаковість їхніх прізвищ додає іронії ситуації). 

Справа ексміністра екології Злочевського

У червні 2020 року в Україні набуло розголосу затримання посібників ексміністра екології часів Януковича Миколи Злочевського, які намагалися передати $5 млн хабара за закриття справи проти експосадовця. 

Вже після закінчення розслідування і відкриття матеріалів для сторони захисту, Печерський районний суд зобов’язав Офіс генпрокурора забрати справу у НАБУ. При цьому рішення навіть не надали прокурорам САП, а лише посадовцям Офісу генпрокурора. 

Далі – звична схема. Венедіктова оскаржила це рішення не до ВАКС, а до Київської апеляції, а потім до Верховного Суду. В обох випадках за скаргами навіть не відкрили справу, тож рішення Печерського суду нібито чинне. В Офісі Генпрокурора навіть із критичною і трохи іронічною риторикою звинуватили НАБУ в маніпуляціях і заявили, що описані вище дії нібито законні. 

Хоча це, звісно ж, не так. Адже апеляційні скарги у справах НАБУ і САП так само повинні надходити до Антикорсуду, а не апеляції Києва. У НАБУ навіть заявили, що "замість протидії незаконним діям суду, Офіс генерального прокурора, натомість, сприяє їхній легітимізації".

Справа ВіЕйБі Банку

У справі про розкрадання стабілізаційного кредиту від Нацбанку для банку Олега Бахматюка VAB на 1,2 млрд грн все почалося дещо інакше. Печерський суд ще влітку минулого року зобов’язав генпрокурорку закрити відновлену раніше справу.

Як ви вже здогадалися, рішення незаконне, адже це робив Печерський суд, який не має ніякого відношення до справи НАБУ. Проте Венедіктова не просто не оскаржила відверто протиправне рішення, а ще й виконала його (скасувала постанову Каська). Справа була фактично зруйнована, поки її не відновила Апеляційна палата ВАКС. Тільки після цього генпрокурор повернула справі статус-кво і її вдалося врятувати. 

Проте Бахматюк і Печерський суд не розслабилися. Вже 1 лютого 2021 року суддя Печерського суду Олексій Соколов зобов’язав Офіс Генпрокурора "розглянути клопотання адвокатів і вирішити спір про підслідність". Як ви розумієте, під спором про підслідність мається на увазі — переглянути, хто має розслідувати справу. Очевидно, що робилося це, аби провадження забрали у НАБУ. 

Зважаючи на попередній досвід, Венедіктова може бути не проти підіграти Бахматюку й удруге. До того ж саме Офіс генпрокурора вже кілька разів відмовляв НАБУ розпочати процедуру екстрадиції Бахматюка з-за кордону, де він переховується. Пояснюють це в ОГП тим, що документи про екстрадицію від детективів нібито складені з порушеннями. 

Справа ТЕЦ Дубневичів

10 лютого 2021 року Печерський суд ухвалив ще одне незаконне рішення, яким зобов’язав Ірину Венедіктову забрати в НАБУ і передати іншому органу розслідування справу про розкрадання природного газу на 729,8 млн грн. Йдеться про посадовців Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ, бенефіціарними власниками яких є брати Ярослав і Богдан Дубневичі. 

При цьому ще на початку жовтня минулого року НАБУ повідомило про завершення слідства і відкрило захисту матеріали для ознайомлення. Але, як бачимо, суддів Печерського суду це не зупинило. Оскільки рішення ухвалене з порушенням підсудності, то 18 лютого НАБУ і САП оскаржили його до Апеляційної палати ВАКС, – як того вимагає закон. 

Інший епізод справи щодо розкрадання газу на суму 1,4 млрд грн уже перебуває на розгляді Антикорсуду.

Отож, дії Печерського суду і Офісу генерального прокурора говорять самі за себе. Злив топ-справ набрав серйозних масштабів, а найгірше — він повністю нівелює роботу антикорупційних інституцій. Об те, за рахунок чого правосуддя і правопорядок є в Європі і США, в бік яких дивиться Україна, у нас просто витирають ноги генпрокурор, суди, президент. Якщо треба врятувати конкретну людину, уникнути відповідальності, "нагнути" когось — це робиться навіть із зухвалим порушенням законів.

Це ще раз підтверджує, що Україні потрібен новий генеральний прокурор, а також незалежний, обраний разом із міжнародними експертами, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і, звісно ж, реформована суддівська система. Це не якісь нові твердження, але вони особливо актуальні зараз, коли влада, яка прийшла саме на таких обіцянках, навіть не намагається їх виконати.