От Генпрокуратуры до Верховного суда: кто помогает отмазывать Татарова от НАБУ

Офіс генерального прокурора вирішив забрати справу по Укрбуду, у якій фігурує заступник голови Офісу президента Олег Татаров, у Національного антикорупційного бюро і передати її до Служби безпеки України.

Як повідомило НАБУ, це рішення ухвалено таємно, без консультацій із Бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, фактично під покровом ночі: о 23:42. І це попри те, що Кримінальний процесуальний кодекс прямо забороняє передавати справи, підслідні НАБУ, до інших органів досудового розслідування.

Суть справи

2 грудня 2020 року, із судового засідання у Вищому антикорупційному суді стало відомо: "у справі екснардепа Максима Микитася про заволодіння 81 млн грн під час передачі квартир для Національній гвардії фігурує Олег Татаров, один із ключових чиновників Офісу президента". Попри всі "старання" генпрокурора Ірини Венедіктової, Татарову підписали і вручили підозру, і мали обирати запобіжний захід у четвер, 24 грудня.

Але Венедіктова не "здалася". За 22 дні вона змогла "швидко, повно та ефективно" дослідити усі обставини справи" і руками свого заступника Олексія Симоненка вночі, 23 грудня, напередодні засідання в Антикорупційному суді, передала справу до СБУ, яку очолює друг президента Володимира Зеленського Іван Баканов. У НАБУ це справедливо назвали "безпрецедентним втручанням". 25 грудня, стало відомо, що НАБУ відкрило кримінальне провадження через можливе незаконне втручання Венедіктової у справу Татарова.

При цьому, перед передачею справи до СБУ, Венедіктова взяла відвід (а фактично самоусунулася від провадження) і виключила себе із групи прокурорів. Зробила вона це таким чином, що інші прокурори теж не знають, чи залишилися вони у справі, а нових прокурорів не призначено. Через цю обставину засідання Антикорсуду із обрання запобіжного заходу Татарову довелося перенести на 28 грудня, щоб генпрокурор змогла виправити собою ж створену проблему.

Фактично генпрокурор зі своїм заступником врятувала Татарова від можливого арешту із заставою у 10 млн грн. Але долучилися до цього процесу і "незалежні" українські суди. 

Роль судів

14 грудня, суддя Сергій Вовк із Печерського райсуду столиці зобов’язав Венедіктову забрати справу у НАБУ та передати її до "іншого органу досудового розслідування". Фактично це рішення ухвалено на користь Татарова та Костянтина Дубоноса (на початку грудня детективи повідомили про нового підозрюваного у справі Микитася. Ним виявився посадовець криміналістичного центру МВС Костянтин Дубонос. – Ред.).

Просто вкотре нагадаємо: стаття 33-1 Кримінального процесуального кодексу передбачає розгляд будь-яких скарг, заяв і клопотань виключно у Вищому антикорупційному суді. Суддя Вовк повинен був відмовитися розглядати це питання. 

Незважаючи на це, адвокат підозрюваного Дубоноса пішов до Київського апеляційного суду і оскаржив рішення судді Вовка, хоч воно і так ухвалене на користь його підзахисного. Думаєте, що це нісенітниця? Аж ніяк, бо оскарження у Київському апеляційному суді дає можливість зберегти справу від Апеляційної палати Антикорсуду. Туди просто-напросто не передадуть матеріали.

Звісно ж 16 грудня прокурори САП також подали скарги на рішення одіозного судді Вовка до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суд. Судді Апеляційної палати навіть відкрили провадження і призначили розгляд скарги на 18 грудня. 

Але саме 18 грудня оскаржити рішення судді Вовка із Печерського райсуду вирішила також генпрокурор Венедіктова. При цьому вона відверто підіграла Дубоносу (читай Татарову) і подала скаргу до Київської апеляції, а не до ВАКС. І в цей же день судді Київського апеляційного суду Ольга Жук та Людмила Кепкал відмовили у відкритті провадження і захиснику Дубоноса, і Венедіктовій — бо рішення Вовка "не підлягає оскарженню". 

Після цього Венедіктова особисто підписала і подала скаргу до Верховного суду. І 23 грудня, судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду Ольга Булейко, Микола Ковтунович та Юрій Луганський теж відмовили у відкритті провадження. Вже за декілька годин заступник Венедіктової Симоненко забрав справу у НАБУ та віддаві її до Служби безпеки.

Швидкість проходження справи по всіх трьох інстанціях просто космічна  — весь процес зайняв менше 10 днів. 

В аналогічній ситуації щодо суддів ОАСК Печерський суд вже три місяці не передає матеріали до Апеляційної палати ВАКС.

Схема виглядає дуже простою і нахабною. Але основне її завдання — позбавити єдині незалежні органи, НАБУ, САП і Антикорсуд, можливості займатися справою наближеного до президента Татарова. Для цього в Офісі генпрокурора вчиняють незаконні дії, а українські суди виносять свавільні рішення. 

Здається, що не обійшлося і без президента Володимира Зеленського. Малоймовірно, що він не був у курсі такого плану порятунку наближеного чиновника із його ж Офісу. Крім того, Зеленський єдиний, хто може відсторонити чи звільнити Татарова, однак він досі цього так і не зробив. Підозрюваний у корупції посадовець досі ходить на роботу, ніби нічого й не було, про що сам заявив.

22 грудня, Юлія Мендель, прессекретар президента, повідомила, що "Зеленський вирішуватиме, чи залишати Венедіктову, після звіту. Але успіхи вже бачить". А ще рік тому Зеленський казав, що у НАБУ "розв’язані руки": "Ми на вас не тиснемо, але якщо хтось на вас тисне, ви нам кажіть – на них ми будемо". 

Злив справи — це особиста відповідальність Зеленського, який тримає на посаді Венедіктову і того ж Татарова. 

Але якщо копати глибше, то це відображення не тільки ручної природи генпрокурора і її Офісу, а й судової системи. Адже у цивілізованих країнах суд стає порятунком від свавілля чиновників, а в Україні — тільки сприяє свавіллю. Саме цей суд обіцяв грандіозно реформувати Зеленський. Але виявилося, що саме цей суд тепер використовує вже для своїх цілей.