Общая трагедия и общая надежда Польши и Украины

Коли в Польщі почалась остання антиукраїнська істерія через Волинську трагедію, і низці українців заборонили в'їзд, я подзвонив до Оксани Забужко взяти коментар. Вона дуже здивувалася і сказала, що відповідь складна і в рамках телефонної розмови пояснити не вийде. Мовляв, нащо турбувати автора, коли він все сказав у книжках. "Вчіть матчасть, пане Дмитре", якось все звелося до цього.

Отримавши на горіхи від улюбленої письменниці, я не на жарт засмутився, але таки взявся вивчати. Усе це, що відбувається у Польщі сьогодні шукайте в есеї "Майдан проти Матриці" зі збірки "І знову я влізаю в танк". Мені настільки проясніло, що стало навіть лячно від глибини проблеми.

У чому ж суть? Росіяни активно працюють з масовою польською свідомістю. Відлік можна почати зі Смоленської трагедії 2010 року, коли в авіактастрофі загинуло багато представників польської еліти.

Ця трагедія стала справжньою травмою для поляків, а для РФ добривом, щоб не лише виправдати свою непричетність, але й переключити фокус ненависті від себе, вгадайте на кого? Так, на нас із вами. Мов, це все українці, не Смоленська трагедія більше зло, а Волинська, де українці вбили набагато більше поляків.

Навіщо росіянам сварити нас з поляками? Це продовження багаторічної тези Путіна, що Україна "не держава". Тут уже за моїм власним докручуванням, демонтувати Україну можна лише, коли її найближчі друзі перетворяться у ворогів. І перші скажуть, що такої нації не існує або тихо погодяться, що цей кровожерливий нарід слід загнати у історичне стійло.

Однак, не вся Польща перейшла на російські рейки. За кілька років до такого порядку денного, припав жвавий інтерес поляків до українців. Їх раптом осяяло, що це в нас за сусіди такі, хто вони сьогодні і чи заслуговують на державу і нашу шану?

Українські письменники, інтелегенція активно гастролювала Польщею у середині двотисячних, разом випили багато літрів горілки, поляки активно нас перекладали і давали премії. І начебто, ми усе їм пояснили.

Та вже за кілька років російська пропагандистська машина змішала нам карти. Полякам нав'язали антиукраїнські настрої, їх чомусь вдалося легше розділити, ніж нас, хоча логічно мало би бути навпаки. Тепер Польща все більше схожа на двополярну ворожу всередині країну з "істинно польськими правими католиками" і решти "лібералів, любителів біженців, геїв, лезбійок та українців".

Посіяний розбрат також активно використовують недалекоглядні польські політики правого напрямку. Антимігрантськими заявами лише посилюють температуру ненависті. І тепер ворожнеча, як лісова пожежа перекинулася від побиття й вбивств українців та біженців вже на самих поляків. Адамович став першою жертвою, який до речі був серед тих, хто пив з нами горілку у двотисячних.

Та теперішній багатотисячний марш у Гданську та в інших містах дає надію, що таки переможе добро.