Обезьянки для власти, или Украина, как огромный эксперимент

Мені дедалі частіше здається, що ми беремо участь у великому експерименті. Всією країною. І все оце дійство – не імпровізація, а чітко спланований алгоритм з нівелювання державних інституцій і політик. Із злиття в унітаз наших цінностей і перемог.

Не потрібна Україна нашому монстроподібному сусідові як країна, про яку ми мріємо і яку намагалися будувати. Ми потрібні сусідові як країна, населена своєрідними мавпочками. Ручними і слухняними. Які за банан і яблуко готові виконувати будь які забаганки дресирувальника. Веселити, смішити, розважати, забавляти. І ще слугувати прикладом, що буває з того, коли раптом надумав рипнутися і вирватися на волю.

В країні відбувається згортання прогресивних, цивілізаційних процесів розвитку з орієнтуванням на загальнолюдські цінності. За минулі п'ять років ми спробували відійти від людожерської ідеології превалювання держави над людиною. Можливо, лише витягли ноги з болота і спробували перепочити на суші. Аж тут з’явилися ловці, які знову почали нас загонити в те ж саме болото. Мозок розуміє, що в болоті погано, вогко і некомфортно. Але позаду штовхають у спину і розповідають, що ментально і традиційно якраз там нам і місце.