Обезьянки для власти, или Украина, как огромный эксперимент

Мені дедалі частіше здається, що ми беремо участь у великому експерименті. Всією країною. І все оце дійство – не імпровізація, а чітко спланований алгоритм з нівелювання державних інституцій і політик. Із злиття в унітаз наших цінностей і перемог.

Не потрібна Україна нашому монстроподібному сусідові як країна, про яку ми мріємо і яку намагалися будувати. Ми потрібні сусідові як країна, населена своєрідними мавпочками. Ручними і слухняними. Які за банан і яблуко готові виконувати будь які забаганки дресирувальника. Веселити, смішити, розважати, забавляти. І ще слугувати прикладом, що буває з того, коли раптом надумав рипнутися і вирватися на волю.

В країні відбувається згортання прогресивних, цивілізаційних процесів розвитку з орієнтуванням на загальнолюдські цінності. За минулі п'ять років ми спробували відійти від людожерської ідеології превалювання держави над людиною. Можливо, лише витягли ноги з болота і спробували перепочити на суші. Аж тут з’явилися ловці, які знову почали нас загонити в те ж саме болото. Мозок розуміє, що в болоті погано, вогко і некомфортно. Але позаду штовхають у спину і розповідають, що ментально і традиційно якраз там нам і місце.

До влади в країні прийшли люди, які цінністно ніколи не орієнтувалися на українськість, а європейськість розглядали лише в ракурсі придбання нерухомості на європейських курортах, лікування себе і навчання своїх дітей там. Ну і шоп-тури, звісно.

Життя в зросійщенності – з уявленнями про "велікую рускую літературу" і, як правило, без читання і знання тієї літератури; з переконанням, що "Москва – століца міра і там всьо проісходіт"; що українська мова – то ніяка не мова, а так "нарєчіє і суржик, у нас вся страна на руском гаваріт"; що нам конче необхідний порядок, а то "распустілісь совсєм, нєт на вас Сталіна/Путіна" і так далі – дало свої плоди в головах, а, значить, і діях  нових очільників – від президента до набраних через Інтернет "слуг народу". Ще б знати, якому саме народу вони присягались служити…

Зміна риторики, навмисне нівелювання болючих тем, створення дурнуватих інфоприводів і активне обговорення другорядних тем – ось що заповнило простір зараз.

Нашу країну знищували так довго і натхненно, що немає сенсу дивуватися, чому ми такі. Перелякані і залякані. Зосереджені на своїй тарілці гарантованого супу. Недбалі до власних потреб і бажань. Без високих мрій і відчуття щастя. Бідні і обмежені в змозі планувати свої дії. Незахищені і нажахані майбутніми хворобами, старістю, неочікуваними бідами.

По нашій землі прокочувалися такі хвилі тотальної зачистки, що ми генетично заточені на тому, щоб сховатися якнайдалі, забитися якнайглибше, не відсвічувати, не привертати увагу, бути задоволеними крихтами, які нам милостиво і побажливо кинуть, щоб ми хоч якось скніли.

Весь цей грандіозний і нелюдський совєцький експеримент над людьми не закінчився зі смертю Радянського Союзу. Живі ті, хто пам’ятає "смачне морозиво по 10 копійок". Як всі дружно жили і вскладчину збирались випити і погорланити пісень. І салат Олів’є як символ свята.

Оця ностальгія про - "не так вже й погано раніше було" превалює у свідомості великої кількості громадян України. З цього ж ряду і "долар по 8" (дехто пам’ятає і по 2), і "дешевший же газ був, поки з Росією не полаялись", і "раніше медицина була харошою"…

Ми – одна із небагатьох націй, яка наскільки заглибилась в рефлекси по "минулому передбачуваному", що сама собі знищує дорогу до розвитку і відповідальності за життя свої і своєї країни.

Все ще високий рівень патерналізму людей і мрія про того, хто все порішає і зробить життя казковим, привели якраз до того, що минулі президентські вибори закінчились перемогою телевізійного персонажу. Без смислів всередині, без цінностей в голові, без розуміння контекстів, викликів і загроз.

А далі почалась вакханалія, як нам здається. Насправді, на моє переконання, вони мають свій план. План перетворення нас у малоросів, в обслугу і персонажів для жартів і приколів. Натомість отримаєте свою порцію корму – гарантованого і навіть їстівного. А ми – над вами. Ми за вас все вирішимо. А ви не повинні заважати. Просто слухати. І довіряти. Бо це ми наділені сакральними знаннями. І тому нам треба більше, аніж вам. Нам потрібні банки, суди, державні компанії, бюджетоутворюючі підприємства, доступ до надр тощо. Щоб робити вам гарно, нам потрібне ВСЕ.

Українська держава в черговий раз має не українську владу. І їм потрібні мавпочки. Ручні, слухняні, мовчазні.