Многие в отчаянии, что Украина движется куда-то не туда. На самом деле, это не так

Сьогодні, багато хто з вас в розпачі, що Україна рухається в неправильному напрямку. Це не нове відчуття. Більшу частину новітньої історії України багато українців, вважало, що ми рухаємось не туди. Але насправді, це не так.  

Сьогодні ми живемо в більш демократичній країні ніж п’ять, 10, або 25 років тому. У нас більше персональних свобод і можливостей для саморозвитку. 

Як наслідок, у нас є всі можливості для отримання якісної освіти (так, часто це поза школами та університетами). У нас є можливість втілювати нові бізнес-ідеї, створювати стартапи і будувати глобальні компанії (так, це вимагає екстремальних зусиль, жертв особистих і професійних, і є ризиковим заняттям, але раніше таких можливостей не було).  

В Україні стало краще з туризмом, внутрішнім та зовнішнім, з’явились гарні ресторани, розвивається культура здорового способу життя, розвивається література, музика, мистецтво. Швидше можна дістатись публічним або приватним транспортом з одного міста в інше.  

Банківська система працює набагато краще, банки стабільні, кешлес – наше все. А покриття населених пунктів країни мережею Інтернет постійно збільшується. Просто, згадайте – кілька років тому не було навіть 2G.

До чого я? До того, що сьогодні в Україні успішними і щасливими стають люди з позитивним поглядом на життя. Ті люди, які будують і створюють своє життя самі, а не чекають на допомогу суспільства чи держави. Ті люди, які в кожній ситуації шукають і знаходять сценарії для розвитку та створення нового, а не намагаються виграти за рахунок інших і не сприймають все як конфлікт та конкуренцію.

У той же час, у нас не дуже виходить розбудувати державу. Тут я думаю, що наш шлях вперед відбуватиметься через децентралізацію. Послаблення центральної влади та створення конкуренції на місцевому рівні. 

Більше податків та інших надходжень залишатимуться на місцях, а виборці вимагатимуть краще витрачати ці гроші від місцевої влади. 

Шість років тому я та мої колеги написали колонку в The New York Times про те, що стратегія розвитку України має бути побудована на політичній децентралізації. Бо вона створює конкуренцію і підзвітність. Це повільний процес. Але він розпочався. І найближчі місцеві вибори виявляться механізмом дисципліни не тільки місцевих політиків, а і національної влади.