Ключевая политическая реформа: кто выиграет от открытых списков?

Минув 21 місяць від моменту ухвалення Виборчого кодексу в першому читанні, опрацьовано 4568 поправок до законопроекту, більш ніж місяць тривав повторний розгляд документа у сесійній залі, після чого спікер Андрій Парубій 17 разів ставив законопроект на голосування – і ось нарешті 230 "за". 

Насправді, реформа мала відбутися ще 2015 року, в чому можна переконатися, прочитавши Коаліційну угоду. Цей пункт потрапив до адженди політиків на хвилі Революції Гідності, адже саме відкриті списки мали дати оновлення політичної еліти, злагодженішу роботу парламенту та становлення партійної системи. Втім, включати красиві гасла до передвиборчих програм, озвучувати їх на міжнародних майданчиках та в українських прес-центрах, політикам виявилося набагато легше, ніж реально вбити мажоритарку.

Попри обіцянки, чинні нардепи і президент не поспішали позбавляти себе інструменту відновлення у владі. Для мажоритарників-самовисуванців схема проста: береш субвенцію на округ, піаришся на зроблених за неї об’єктах, "досіваєш" від імені власного благодійного фонду, переобираєшся, відбиваєш свої витрати "правильними" голосуваннями у наступному скликанні. Скандальні партійці, яких соромно взяти в список, йдуть за тією ж схемою, а потім приєднуються до своєї фракції. За закритими списками – головне потрапити у прохідну частину списку, а далі справа за рекламою.