Как США готовятся защищать Европу от РФ

Російська агресія проти України знову повернула на порядок денний питання можливої великої війни між РФ і країнами НАТО, де основну роль відіграватимуть США. Як не парадоксально, але саме в 2013 році останні американські танки покинули Європейський континент. Так само загалом військова присутність США за 25 років із часу падіння Берлінського муру скоротилася із порядку 300 000 до 60 000. Велика війна в Європі на початок 2014 року виглядала, як щось із сфери наукової фантастики. Проте, активні бойові дії на Донбасі в 2014-2015 роках разом із триваючою модернізацією та переозброєнням збройних сил РФ, знову поставили перед американцями питання щодо практичного наповнення 5 статті Вашингтонського договору щодо створення НАТО в випадку потреби.

США систематично протягом п’яти останніх років реалізують політику щодо посилення ефекту стримування в Європі, а також створення необхідних передумов для перемоги в конвенційному конфлікті в разі його виникнення. Відповідна політика реалізується в рамках таких програм як "Європейська ініціатива стримування" (EDI), операція "Атлантична рішучість", і заходів, які приймаються в НАТО на багатосторонній основі. Проте, на відміну від Холодної війни, Вашингтон вирішив відмовитися від радикального нарощення сухопутного угруповання в Європі. Це стосується, в тому числі, і найбільш уразливих держав, таких як Польща та країни Балтії.

Силами США

З січня 2017 року на ротаційній основі в Центральній і Східній Європі перебуває бронетанкова бригада Сухопутних військ США. Дане формування, бійці якого розосереджені по низці країн регіону, більше є гарантом того, що американці таки виконають 5 статтю Вашингтонського договору в разі гіпотетичної атаки росіян, що призведе до жертв і серед американських військових. Проте, по суті бронетанкова бригада на ротаційній основі (змінюється кожні дев'ять місяців) є, радше, психологічним засобом стримування, ніж гарантія того, що підрозділам РФ відразу ж нанесуть непоправний рівень втрат, що і мало б стримувати Кремль від агресії.

США банально не можуть сконцентрувати в Європі до половини Сухопутних військ, як це було в Холодну війну, маючи формальні і неформальні зобов’язання також щодо низки країн Індійсько-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.

Проте США за ці роки прийняли низку заходів, які мають на меті як стримування РФ, так і спроможність перемогти в конфлікті, у  випадку його виникнення. Значна увага виділяється модернізації аеродромів Європи, які повинні бути спроможні приймати найсучасніші модифікації американських винищувачів. Мова йде про не менше дев'ять аеродромів, більшість із яких знаходиться в регіоні ЦСЄ. Фактично саме на американські Військово-повітряні сили в Європі (бази в Великій Британії, ФРН і Італії) і континентальних США ляже основна відповідальність за реакцію на агресію РФ в перші дні гіпотетичної війни.

Періодично американці надсилають з’єднання винищувачів до Європи для перевірки спроможності швидко наростити присутність в випадку потреби. Так в липні 2019 року до Європи прибуло з’єднання винищувачів F-35A та F-15E. До слова, перші американські винищувачі п'ятого покоління F-35A (2 ескадрильї) будуть базуватися на постійній основі в Великій Британії із 2021 року. Окрім того американці відпрацьовують питання створення нових аеродромів в Європі нашвидкуруч, зважаючи на те, що стаціонарні аеродроми можуть стати однією із перших цілей для російських крилатих ракет Калібр в випадку початку війни.

Окрему роль гратимуть стратегічні бомбардувальники, а також надводні і підводні кораблі ВМФ США. Як і одні, так і інші є носіями крилатих ракет, які будуть використовуватися для знищення ППО противника, командних пунктів, масових скупчень сил і техніки. Стратегічні бомбардувальники США (В-52, В-2) не базуються в Європі, але щороку по декілька разів прибувають до Великої Британії, звідки здійснюють тренувальні польоти до кордонів РФ. Постійна військово-морська присутність США не така чисельна – американці мають лише чотири есмінці, приписані до порту Рота (Іспанія). Дані кораблі мають до 120 крилатих ракет Tomahawk.

Проте, доволі швидко зі східного берегу США можуть підійти інші бойові надводні кораблі, які є носіями крилатих ракет, а також авіаносці, які мають до 4-х ескадрильї винищувальної авіації. В 2018-2019 роках ВМФ США вже відпрацьовував питання залучення авіаносців, які базуватимуться в Адріатичному морі, до можливого великого конфлікту в Чорному морі за участі РФ. Також не можна забувати про американські ударні підводні човни. Щонайменше 2-3 човни, які також є носіями КР Tomahawk, завше перебувають в європейських водах. В жовтні 2019 року в Середземному морі засвітився навіть колишній стратегічний ракетоносець USS Florida, який нині є носієм 154 крилатих ракет.

Ще один хід США

Іншим важливим напрямком роботи є покращення системи логістики, яка дозволить набагато швидше перекидати необхідні сили по Європейському континенту. Американці вперше серйозно зіткнулися із невідповідністю європейської логістики вимогам можливої війни в рамках масштабних навчань 2016-2017 років. Як наслідок, на Брюссельському саміті НАТО 2018 року було прийнято рішення про створення окремого логістичного командування, яке відповідатиме за якомога швидше перекидання сил по Європі у випадку потреби. У вересні 2019 року це командування почало працювати на постійній основі в німецькому місті Ульм.

Важливим є не лише перекидання сил по Європі, але і їх доставка із США морем. У вересні 2019 року в США пройшли найбільші із 2003 року навчання так званого Резервного флоту – загалом було активовано 28 транспортних кораблів.

Проте, поки основна частина Сухопутних військ США буде проходити нелегкий і довгий процес маршу до пунктів завантаження на кораблі, власне завантаження, переходу Атлантики, вивантаження в Європі і переходу до основного пункту призначення окремі підрозділи американської армії будуть доставлені в Європу за допомогою стратегічної транспортної авіації. Для них спеціально було вирішено заскладувати озброєння на одну дивізію. Мова йде про танки Abrams, БМП Bradley та гаубиці Paladin. Окрім того, за допомогою транспортної авіації із США, можна доправити і реактивні системи залпового вогню HIMARS, які, в тому числі, можуть працювати оперативно-тактичною ракетою ATACMS. Тим самим, на додачу до приблизної однієї дивізії сил, які США вже мають в Європі, доволі швидко можна буде додати іще одну дивізію. А це вже 7-8 бригад, поки морем не будуть перекинуті іще 2-3 дивізії. Як наслідок, США створюють і окремі командування дивізій, які дозволятимуть краще управляти новими силами. Так, на початку жовтня 2019 року, була відкрита штаб-квартира окремої дивізії США в Познані (Польща).

Хоча далеко не всі сили американські Сухопутні війська планують перекидати із США. В ФРН в 2018 році було відроджено 41 бригаду польової артилерії, яка має на озброєні інші реактивні системи залпового вогню – М270А, які в два рази потужніші, ніж РСЗВ HIMARS. У вересні 2019 року 41 бригада отримала перші 16 пускових установок відповідної реактивної системи залпового вогню разом із найсучаснішими контрбатарейними радарами AN/TPQ-53, які призначені для виявлення ворожої артилерії і ракетних систем.

В 2020 році в Європі пройдуть наймасштабніші із часу завершення Холодної війни навчання Сухопутних військ США – Defender Europe 2020. Власне, в рамках цих навчань буде відпрацьовуватися завдання перекидання однієї дивізії Сухопутних військ із США – всього в американців 10 дивізій в Сухопутних військах. Тим самим американці на практиці відпрацюють завдання створення в Європі угруповання на щонайменше три дивізії, які можна буде підпорядкувати окремому корпусу. В рамках навчань буде перевірена нова система логістики, а також частково використано запаси озброєння для однієї дивізії. Тим самим американці готуються продемонструвати росіянам всю серйозність намірів щодо виконання 5 статті Вашингтонського договору про створення НАТО в випадку потреби.

Ставка на сухопутні війська

Окремо слід згадати про процес модернізації Сухопутних військ США, який був запущений в 2017-2018 роках. Саме американські Сухопутні війська, у випадку потреби, будуть нести основний вантаж війни із РФ в Європі через відповідну географію регіону на відміну від Індійсько-Тихоокеанського регіону, де ключову роль гратимуть флот і авіація США. Відповідний процес модернізації, який має завершитися в 2028 році, повинен дозволити Сухопутним військам США ефективно боротися із російськими підрозділами на тактичному і оперативному рівнях. Бойові дії на Донбасі, а також загальний аналіз російської армії, показав американським армійцям відставання в питаннях дальності і потужності артилерії та ракетних військ, недостатній потенціал протиповітряної і протиракетної оборони, вразливість перед російськими системами радіоелектронної боротьби, необхідність посилити захист і вогневу міць бронетехніки та ударних гелікоптерів.

Як наслідок, було сформовано шість пріоритетів модернізації Сухопутних військ, де ключове значення матимуть отримання нової оперативно-тактичної ракети із дальністю до 750 км, посилення дальності ствольної артилерії та потенціалу ешелонованої ППО/ПРО (системи Avenger, Patriot, роботи над проектом IFPC), нове покоління систем командування і контролю, включно із залученням штучного розуму, посилення захисту основного бойового танку Abrams та БМП Bradley та вогневої могутності та захисту БТР Stryker.

Тим самим США не гаяли часу і зосередилися в останні роки як на посиленні ефекту стримування в Європі тут і зараз, так і на створенні відповідних передумов для перемоги на випадок початку активної війни. В разі її виникнення на першому етапі ключову роль відіграватиме саме тактична і стратегічна авіація США, яка може найшвидше бути перекинута до Європи.

З перших же днів війни важливу роль по нанесенню високоточних ударів відіграватиме і ВМФ США. Паралельно із цим американці будуть швидко нарощувати присутність Сухопутних військ за рахунок перекидання сил за допомогою стратегічної транспортної авіації, які будуть використовувати заскладоване в Європі наперед озброєння.

Основні сили США прибудуть морем – тут ключову роль гратиме безпека перетину Атлантики і швидкість перекидання підрозділів із портів розвантаження в ФРН, Нідерландах, Франції до країн ЦСЄ.

Паралельно Сухопутні війська США проводять активну модернізацію, яка дозволить їм бути спроможними ефективно конкурувати із збройними силами РФ на тактичному і оперативному рівні. Як можна зрозуміти, Вашингтон, хоча і дещо повільно, але проводить систематичну політику щодо посилення безпеки своїх європейських союзників в рамках НАТО. Ця політика, перш за все, спрямована на недопущення війни. Але, якщо це таки станеться, американці будуть готові до ефективної протидії російській воєнній машині.

Републикация полной версии материала запрещена (без письменного разрешения от редакции)