Имеешь связи? Помоги "порешать": когда в Украине закончится эпоха тотальной коррупции

В Україні люблять боротися з корупцією: десятки грантових проектів, урядових програм та громадських ініціатив. Попри це, кожен хоче мати кума/свата/брата, що працює в держорганах, та, у разі чого, допоможе "вирішити питання". Такий собі оксюморон… 

З кожним роком все більше українців зловживають впливом. Про це свідчить судова статистика. Так, у 2019 році за зловживання були засуджені 155 осіб.

До речі, після традиційного "хабарництва", зловживання впливом є другим за популярністю видом прояву корупції. Щоб ЗМІ не поширювали гучні прес-релізи про затримання правоохоронними органами осіб, що пообіцяли "порішати", важливо знати ключові моменти щодо захисту у таких кримінальних провадженнях. 

Вплив може бути фізичним (дія одного предмету на інший) або психологічним (за допомогою авторитету чи влади). Вплив сам по собі не є негативним явищем, однак за зловживання ним (використанням у злочинних цілях) може наставати кримінальна відповідальність.

Інакше кажучи, коли ви пропонуєте або погоджуєтесь комусь щось "порішати", будьте готові за зловживання впливом відповідати в судовому порядку. 

Питання зловживання впливом регулює Кримінальний кодекс України, стаття 369-2. Фактично, зловживання впливом - це обіцянка за хабар вплинути на ухвалення уповноваженою особою якогось рішення.

Найчастіше таку кваліфікацію отримують працівники правоохоронних органів, які:

• "пообіцяли" посприяти перекваліфікації дій особи з більш суворого складу злочину на менш суворий, приклад кейсу
• намагалися забезпечити безперешкодний перетин державного кордону, приклад кейсу

Або ж інші особи за:

• формальне проведення планових та позапланових перевірок контролюючими органами, приклад кейсу
• вплив на волевиявлення депутата місцевої ради при голосуванні щодо певних питань, приклад кейсу

Нещодавно Вищий антикорупційний суд засудив адвоката та слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області за неправомірний вплив на ухвалення прокурором рішення про зміну підозри з корупційного злочину на некорупційний. 

У читачів може виникнути питання "Для чого впливати на прокурора, якщо особа все одно залишається підозрюваною?". Справа у тому, що в корупційних злочинах є майже неможливим звільнення від покарання (його відбування) чи звільнення від кримінальної відповідальності. Інакше кажучи, засуджений корупціонер повинен реально відсидіти в тюрмі. Однак не завжди перекваліфікація такого виду злочину на інший здійснюється з правових мотивів. 

Вищий антикорупційний суд встановив, що слідчий самостійно "вийшов" на підозрюваного із пропозицією позапроцесуально вирішити питання зміною кримінально-правової кваліфікації його дій. Фактично дії, які ідентифікувались як шахрайство в особливо великих розмірах, слідчий пропонував замінити на дії зі зловживання впливом.

Усе тому, що остання стаття передбачає значно менше покарання. Іронія в тім, що саме за зловживання впливом засудили цього ж слідчого: отримав те, що хотів, тільки для себе. 

Слідчий повідомив підозрюваному, що всі дії координує із своїм керівництвом - прокуратурою Київської області. Разом із цим, слідчий запропонував змінити адвоката. Напевно, з тих міркувань, що новий адвокат мав передати суму неправомірної вигоди "представнику" сторони обвинувачення. Підозрюваний, якому запропонували "вирішити справу" із правоохоронними органами, не мав такої суми грошей ($50 000 станом на 2016 рік), тому звернувся за "фінансовою допомогою" до Національного антикорупційного бюро України.

Детективи НАБУ не барилися і встановили всі необхідні технічні засоби, щоб документувати передачу грошових коштів тим, кому потрібно і направити справу до суду. 

На що слід звернути увагу при захисті від обвинувачення у зловживанні впливом? 

Особа, якій пропонується "хабар", не може самостійно ухвалити якесь владне рішення, однак може вплинути на ухвалення рішення іншою особою. У вище вказаній статті Кримінального кодексу не конкретизується, у який спосіб може відбуватися такий вплив. Головне, щоб він відбувався за неправомірну вигоду. 

Враховуючи, що суб’єктом злочину, визначеного в частині 1 досліджуваної статті, може бути будь-яка особа, то такий вплив можливий не лише внаслідок професійних, службових відносин, а й внаслідок дружніх, родинних чи інших відносин.

Фактично, якщо до вашого кола спілкування входять державні посадовці, прокурори, судді, інші суб’єкти владних повноважень, то вам варто напружитися, якщо хтось просить "замовити словечко" і при цьому обіцяє, так званий "могорич". 

Як можна довести наявність такого впливу? 

У згаданій справі про адвоката і слідчого, детективи НАБУ допитали свідків (особу, якій запропонували "вирішити питання" та його доньку, через яку спілкувалися слідчий та адвокат), встановили негласні засоби отримання інформації ("прослушку" і "наружку"). 

Чому у таких справах важко дотримуватися стандарту доказування  "поза розумним сумнівом"? 

Довести наявність неправомірного впливу, якщо обвинувачений не визнає свою вину, майже неможливо. Вищий антикорупційний суд, мотивуючи обвинувальний вирок по справі про адвоката та слідчого, посилався на постанову Верховного суду, у якій вказано, що чинний Кримінально процесуальний кодекс не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин або елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів.

Це справді так, але в такому випадку не повинно існувати жодного доказу, який би "вибивався" із сукупності доказів сторони обвинувачення. І саме перед адвокатами стоїть завдання "вибити якийсь доказ". 

Довести обвинувачення у такому злочині вкрай важко, бо вони вчиняються особами, які володіють знаннями щодо особливостей розслідування корупції, а відтак і знають як ефективно запобігати викриттю. Однак це не свідчить про те, що потрібно відкидати альтернативну версію сторони захисту та не спростовувати їх заперечення щодо допустимості доказів. 

Які висновки можна зробити та що порекомендувати?

-  звинувачення особи в наданні/отриманні неправомірної вигоди, а також у шахрайстві, майже завжди унеможливлює притягнення до відповідальності за зловживання впливом;

-  якщо реальний вплив особи на уповноваженого суб’єкта відсутній, дії з отримання грошей за "вирішення справ" слід кваліфікувати як шахрайство;

- зловживання впливом може бути не лише внаслідок професійних, службових взаємовідносин осіб, а й через родинні, дружні та інші відносини;

- доказування суб’єктивної сторони – наявності умислу вплинути на ухвалення рішення уповноваженого суб’єкта – здійснюється, зазвичай, непрямими доказами, що дозволяє стороні захисту побудувати ефективну стратегію;

- адвокати, у такій категорії справ, повинні скрупульозно вивчати матеріали проведення негласних слідчих дій, а також масив доказів, що зібраний правоохоронцями. 

Боротьба з корупцією (які із будь-якою злочинністю) вимагає дотримання прав людини, щоб у погоні за прозорістю та чистотою влади, не перетворитися на поліцейську державу, у якій кожен громадянин буде "під ковпаком" правоохоронців. Тільки тоді люди утримуватимуться від вчинення протиправних дій з міркувань совісті, а не страху покарання.