Ихтамнет, зато с правом вето. Как Россия забыла вступить в ООН

Нещодавні чергові спроби держави-агресора використати майданчик Ради Безпеки ООН для політичних провокацій учергове сприяли активному обговоренню формального та фактичного місця РФ в ООН. Зокрема для багатьох наразі стало справжнім відкриттям те, що в Статуті ООН, як у основоположному акті цієї організації, є багато про особливі права в облаштуванні світового правопорядку п’ятьох прямо названих постійних членів Ради Безпеки, включно з СРСР, але при цьому – немає ніякої згадки про Російську Федерацію.

Можливі пояснення щодо складної процедури відповідної зміни тексту Статуту, врегульованої його ст. 109, насправді неприйнятні, адже починаючи з дня схвалення у Сан-Франциско Статут ООН успішно змінювався тричі – а саме у 1962, 1971 та 2005 роках. Останні зміни стосувалися прибирання з тексту Статуту згадок про «ворожі держави», адже не слід забувати що ООН – це організація у першу чергу переможців Другої світової, а уже потім – держав, які у наступному до них приєдналися. Зміни 2005 р. обговорювалися у системі ООН ціле десятиріччя і в принципі ніщо не заважало ув’язати з ними й заміну в тексті Статуту «СРСР» на «РФ», але цього не сталося – ані у 2005 році ані пізніш. Отже, мова йде не про якісь там технічний недолік тексту Статуту, а про серйозну політичну та правову проблему, у глибини якої досі мало хто заглиблювався.

Російська версія розвитку подій 1991-1992 років, за якими російські дипломати замінили в ООН радянських (чи насамперед перетворилися з радянських на російських) вже стала класичною. Вона посилається на факт мовчазного сприйняття ООН та державами-членами ООН листа Президента РРФСР від 24 грудня 1991 року № Пр-2338, у якому Генсека ООН було інформовано, що членство СРСР в ООН, зокрема в Раді Безпеки та інших органах та установах системи ООН нібито «продовжується» Російською Федерацією (РРФСР),та не просто так, а «за підтримки країн СНД».