Гамбургский трибунал и судьба Азова. Что будет делать Россия

Наказ Міжнародного трибуналу з морського права щодо невідкладних заходів які має РФ вжити у справі щодо Керченського інциденту 25 листопада 2018 р. – віддати кораблі, повернути звільнених моряків та протягом місяця звітувати про виконання цього – вочевидь був неочікуваним за власною послідовністю як для обох держав спору, так й для більшості науковців та практиків.

Та єдина «поступка», на яку пішов Трибунал, не вимагаючи від РФ припинити кримінальні провадження проти моряків (як це пропонувала Україна), загалом була неминучою, бо як влучно вказали в наданих до наказу окремих думках судді, цей орган не буде та не може втручатися у національні кримінальні провадження. Тому загалом – ані Трибуналу, ані міжнародній спільноті – не цікаво та не принципово як саме буде РФ виконувати Наказ та у які національні «обгортки» вона це заверне для внутрішнього глядача та в рамках власної глобальної інформаційної війни проти цивілізованого світу.

Але шлях реалізації наказу РФ важливий, як мінімум для України та, звісно, для наших ВМС, для усіх зацікавлених в азовському судноплавстві та для моряків з їх родинами. Також важливо спрогнозувати подальші дії РФ та власне сформувати найефективнішу тактику України у арбітражі, який буде розглядати справи щодо Керченського інциденту по суті, в інших пов’язаних із цими подіями міжнародних провадженнях (Європейський суд за прав людини, та, можливо, Міжнародний кримінальний суд).