"Волчье правосудие": как Зеленский сделал услугу судье Вовку

Президента Володимира Зеленського просили невідкладно подати до Верховної Ради законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва. Ця петиція набрала потрібну кількість голосів і Зеленський доручив розпочати консультації з Вищою радою правосуддя (ВРП).

З тією ВРП, яка покриває голову ОАСК Павла Вовка. Він підозрюється у створенні злочинної організації та інших злочинах, наслуханих НАБУ в його кабінеті. Але ВРП не те що звільняти, а навіть відсторонити такого цінного кадра не хоче,і Вовк навіть дозволяє собі ігнорувати засідання у Вищому антикорупційному суді та тікати від детективів НАБУ. Адже затримати його без дозволу ВРП теж не можна.   

Після консультацій з такою дружньою до Вовка ВРП, Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт №5067, але не щодо ліквідації ОАСК, як цього вимагає громадськість. Зеленський вирішив просто трішечки обмежити повноваження цього суду – однак, щоб і не зачепити інтереси Павла Вовка. 

Що Зеленський пропонує зробити з ОАСК? 

Джерелом могутності Павла Вовка є унікальна юрисдикція ОАСК. Через столичне розташування, цьому суду підсудні всі справи за позовами до центральних органів влади, як-то Кабміну, міністерств, НАЗК, НАБУ, податкової і фіскальної служб, Нацбанку. 

Всередині лютого цього року прес-служба Офісу президента гучно заявила, що Зеленський ініціює скорочення повноважень ОАСК. Вже через кілька днів на сайті Верховної Ради з’явився текст відповідного законопроєкту, який справді передбачає передачу частини справ від ОАСК  до Верховного суду як суду першої інстанції. 

Детальний аналіз положень цього законопроєкту дає зрозуміти, що про будь-яке послаблення ОАСК не йдеться: до Верховного суду планують передати дріб’язок, тоді як Павло Вовк надалі зберігає можливість шантажувати депутатів і президента, скасовувати рішення центральних органів влади, відмазувати чиновників від відповідальності та й узагалі творити все, що заманеться.

Зокрема, проєкт №5067 передбачає внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких скарги на нормативно-правові акти Кабміну та інших центральних органів виконавчої влади розглядаються Верховним судом як судом першої інстанції. 

Приміром, такі документи як затверджений НАЗК Порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки чи Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабміну, оскаржуватимуться одразу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, а апеляційні скарги будуть іти на розгляд до Великої Палати Верховного суду. 

Однак, скарги на рішення, дії чи бездіяльність цих же органів залишаються в юрисдикції ОАСК, який досі може: 

• скасувати націоналізацію ПриватБанку чи інші важливі для економіки країни рішення НБУ; 

• забороняти працювати міністрам і поновлювати на посадах обвинувачених в корупції посадовців; 

• відмазувати від відповідальності чиновників, які брешуть в деклараціях чи використовувати це, аби шантажувати їх. 

• скасувати правопис і заборонити перейменування російської православної церкви і так далі. 

Таким чином, майже усі важливі справи насправді залишаються в ОАСК, а Офіс президента просто дурить нас усіх, заявляючи про скорочення повноважень суду. Ба більше, цим законопроєктом Зеленський намагається обдурити і Міжнародний валютний фонд. 

Підписаний у червні минулого року Меморандум з МВФ передбачає передачу від ОАСК  до Верховного суду зразкових справ, зокрема, справ загальнодержавного значення, справ, що перевищують попередньо визначений поріг, або мають значний вплив чи шкоду для країни. 

Очевидно, рішення Нацбанку мають загальнодержавне значення, однак в президентському законопроєкті ні слова про їх передачу на розгляд до Верховного суду, як і щодо решти важливих справ. 

Отож, якщо народні депутати проголосують за проєкт №5067 в такому вигляді, вони не лише законсервують владу Павла Вовка, але й поставлять під загрозу майбутню співпрацю України з МВФ. 

Не варто мати ілюзій щодо того, ніби законопроєкт можна покращити поправками до другого читання: потрібно вносити зміни до інших статей Кодексу адміністративного судочинства, а Регламент Верховної Ради України забороняє робити це після першого читання. 

Тож зараз уся відповідальність за зміст і якість законопроєкту лежить на народних депутатах і міністрі юстиції, який представляє законопроєкт у Верховній Раді. 

Що потрібно зробити? 

Передача справ з ОАСК до Верховного суду не може замінити ліквідацію ОАСК,  який згнив від голови до хвоста, а тому ні скороченням повноважень, ні ритуальним звільненням кількох суддів тут не вдасться обмежитись.  

Україна має виконати свої міжнародні зобов’язання та забезпечити передачу важливих справ на розгляд до Верховного суду. Також негайно потрібно ліквідувати ОАСК, передавши ті справи, які залишають в юрисдикції суду до іншого окружного адміністративного суду чи навіть кількох судів. 

Це тимчасові заходи, покликані убезпечити країну від свавілля суддів ОАСК та загроз національній безпеці та суверенітету, які можуть нести їхні дії. Довгостроковим рішенням є створення  окремого спеціалізованого суду для розгляду важливих адміністративних справ, до складу якого зможуть ввійти лише доброчесні та професійні судді. 

Найважливішим же нашим завдання залишається якісне перезавантаження органів судової влади – Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії судді. 

Адже саме завдяки цим органам Павло Вовк та інші судді ОАСК досі залишаються на своїх посадах.