В Украине всегда будет недопонимание и паника, если людям ничего не объяснять

Однією з п’яти реформ, які у 1990-ті втілював президент Чехії Вацлав Гавел, була денаціоналізація: повернення у приватну власність всього, якщо ти міг довести, що твоїй родині це належало. А діду самого Гавела належало цукерне виробництво, заводи, магазини і перлина всього цього — цукерня на Вацлавському наместі, у другому ряді пасажу, з вітражами одного з найяскравіших у світі художників стилю "арт-нуво" Альфонса Мухи.

Гавел дуже хотів, щоб її віддали у його власність. Від усього іншого він одразу відмовився, а ось за цукерню боровся рік. Йому казали: ні, ти президент, тобі не можна. Ти пообіцяв, ти сам і все твоє належать країні. Врешті-решт, він таки відмовився, єдина умова, яку виторгував — вітражі. На будівлі цукерні й досі розміщений сімейний герб і написано "Цукерня Гавела 872 рік", це лишилося назавжди. Ця історія про те, що політика — це жертовність, і про метод one voice, єдиний голос, коли ідеї збігаються зі справами, а справи — з комунікацією.

Чому one voice