Депутаты саботируют принятие новой Антикоррупционной программы. Боятся или выгодно?

На хвилі суспільних очікувань після Революції Гідності, 14 жовтня 2014 року Верховна Рада прийняла найамбітніший пакет антикорупційного законодавства. Це закон про НАБУ та "Про запобігання корупції". Так з’явилось НАЗК, система електронного декларування та чіткі правила врегулювання конфлікту інтересів публічних службовців.

Серед прийнятих того дня законів була і менш помітна Антикорупційна стратегія на 2014-2017 роки. Вона визначила широке коло заходів у різних секторах, які мали істотно зменшити рівень корупції. Термін імплементації тієї стратегії давно вже сплив, а нову досі так і не затвердили. 

За законом, розробляти такий комплексний та всеохопний документ повинне НАЗК, після чого остаточне його затвердження – за Верховною Радою. Якщо попередні очільники Агентства не виявляли особливого бажання розробити якісний документ, то після призначення нового керівництва ситуація кардинально змінилась.

НАЗК підготувало новий комплексний документ, який позитивно сприйнятий фахівцями. 

У листопаді минулого року нардепи прийняли Антикорупційну стратегію у першому читанні та подавали до неї поправки, до розгляду яких справа дійшла лише зараз. Але лише незначна частина поданих депутатами поправок спрямовані на посилення документу.

Більшість поправок демонструють, що хтось злякався амбітних завдань, які запропонувало визначити НАЗК на наступні роки, й тепер їх намагаються всіляко нівелювати чи послабити. 

Яких антикорупційних заходів найбільше злякались нардепи? 

Доброчесність правосуддя 

Найбільше в проєкті Антикорупційної стратегії депутатам заважають амбітні завдання, які НАЗК запропонувало для зменшення корупції у судовій системі. 

Агентство взяло до уваги нещодавні міжнародні зобов’язання України, зокрема ратифіковані тими ж депутатами, та передбачило необхідність забезпечити доброчесність членів органів суддівського врядування – Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 

Прямо передбачено, що має бути утворена комісія, яка оцінюватиме доброчесність кандидатів на відповідні посади, а діючі члени ВРП мають пройти одноразове оцінювання їхньої відповідності стандартам доброчесності.

Проти цього вкрай категорично очікувано виступила сама ВРП. Нардепи вирішили не відставати: хтось пропонує не згадувати про участь міжнародних експертів у такій комісії (попри вже згадані міжнародні зобов’язання), а деякі пропонують взагалі не приділяти ніякої уваги у цьому питанні. Хоча навіть Венеційська комісія вказувала на необхідність швидко вирішити проблему з доброчесністю та етикою ВРП та позитивно відзначала практику залучення міжнародних експертів. 

Ще одна "новація" від депутатів – пропозиція, щоб Громадську раду доброчесності, яка фактично є голосом громадськості у процесі добору та кваліфоцінювання суддів, надалі формували не громадські організації, а президент, парламент та Рада суддів.

Це не лише підмінює участь громадськості в таких процедурах та руйнує саму ідею ГРД, але й може посилити політичний вплив у доборі суддів, дозволивши владі створити "ручний" орган. 

Депутатам також не подобається застосування у процедурі добору суддів стандарту доказування "обґрунтований сумнів": коли сумніви у доброчесності повинен спростувати сам кандидат, надавши певним фактам пояснення та їх підтвердження.

Група депутатів взагалі прагне встановити для цілей кваліфікаційного оцінювання суддів необґрунтовано високий стандарт доказування "поза розумним сумнівом", який характерний, як правило, для кримінального процесу і не узгоджується з завданнями кваліфікаційного оцінювання. 

Посилення антикорупційних органів 

Викликала несприйняття депутатів значна кількість заходів, спрямованих на посилення спроможності та підзвітності антикорупційних органів, які своєю роботою також можуть істотно посприяти зниженню рівня корупції. 

Одним із ключових завдань тут є уточнення повноважень керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, виконуючого його обов’язки та його заступника. Попередній керівник САП Назар Холодницький вже звільнився, а нинішній в.о. керівника позбавлений можливості приймати певні процесуальні рішення. Наприклад, погоджувати повідомлення про підозру деяким особам чи визначати/змінювати групу прокурорів у деяких провадженнях.

Деякі рішення у такій ситуації зараз може приймати лише генпрокурор, що нівелює усі положення щодо автономності САП. 

Не менше налякало нардепів і створення єдиного реєстру банківських рахунків, до якого б могли мати доступ без рішення суду й деякі державні органи.

Раніше зробити це рекомендували Україні міжнародні організації, адже такий реєстр відповідає рекомендаціям FATF та найкращим практикам в інших країнах. У 2018 році утворення такого реєстру чи подібного інструменту стало мінімальним стандартом для країн ЄС, принаймні 15 із яких такі реєстри або інструменти вже запровадили. 

Не хочуть нардепи також і включення до підслідності НАБУ злочинів, пов’язаних з поданням недостовірних звітів про фінансування політичних партій, а також незаконне внесення чи отримання внеску на користь політичної партії.

НАЗК при перевірці звітів партій виявляло внесення недостовірної інформації, скерувало такі висновки до поліції, але за майже п'ять років лише в одному провадженні до суду скерували обвинувальний акт. 

Деяким не сподобалась ідея запровадити для НАБУ та САП аудит їхньої ефективності за участі міжнародних експертів, що узгоджується із попередніми міжнародними зобов’язаннями України.

Для Нацагентства запобігання корупції вже зараз законом встановлено участь експертів, рекомендованих донорами та визначеними урядом, у такому оцінюванні й варто застосувати подібних підхід при оцінюванні й інших антикорупційних органів: для НАБУ такий аудит вже передбачений, але відсутня чітка вказівка на його проведення за участі міжнародних експертів, а для САП такий аудит поки не запроваджений взагалі. 

Усунення впливу політиків та олігархів на держпідприємства 

Нардепи виступають проти впровадження на державних підприємствах визнаних стандартів корпоративного управління, включно зі створенням незалежних наглядових рад, які повинні приймати ключові рішення щодо діяльності цих підприємств та убезпечувати їх від політично мотивованих призначень керівництва чи його необґрунтованих звільнень тощо. 

Запобігання корупції у медичних закупівлях 

Привернуло увагу нардепів і те, що планується за необхідності продовжувати практику проведення закупівель ліків за участі міжнародних організацій. Раніше це дозволило заощадити мільйони гривень та завдяки цьому забезпечити лікування значно більшій кількості осіб.

Також деякі нардепи не хочуть, щоб для організації, відповідальної за проведення централізованих медичних закупівель, була утворена незалежна наглядова рада і закупівельна організація завдяки цьому була позбавлена політичного впливу з боку МОЗ. 

Реформи в АМКУ 

Окремий блок Антикорупційної стратегії стосується запобігання корупції у діяльності Антимонопольного комітету, який у разі своєї спроможності та незалежності може значно ускладнити життя українських олігархів та монополістів.

Нардепи не хочуть, аби діяльність АМКУ стала більш прозорою, а процедура розслідування справ – більш врегульованою та передбачуваною. 

Цього тижня антикорупційний комітет Верховної Ради розпочав розгляд поправок до Антикорупційної стратегії, темпи якого не дуже вражають: депутати встигли розглянути лише 30 із майже 500 поправок.

Але, що ще гірше, при розгляді перших, навіть не найбільш критичних поправок, депутати вже продемонстрували небажання зробити імплементацію антикорупційних реформ більш ефективною, надавши НАЗК дієві інструменти впливу на ті державні органи, які просто ігнорують визначені для них завдання.

Це свідчить, що збереження цілісного та якісного програмного антикорупційного документу на наступні кілька років у парламенті буде непростим завданням і багато депутатів у цьому просто не зацікавлені.