Антикоррупционный абсурд. Почему буксует борьба с коррупцией

Чому так сталось, що навіть незважаючи на вочевидь позитивні зміни у антикорупційному законодавстві та створенні системи антикорупційних органів, результати боротьби з топ-корупцією – без перебільшення майже нульові?

Виходячи з досвіду, набутого під час адвокатської діяльності у корупційних справах, можна стверджувати, що реальними причинами слабкої боротьби з корупцією у 2017-2018 роках є незадовільна робота НАЗК, неналежний судовий контроль та застаріле процесуальне законодавство, за правилами якого розглядається 99% корупційних справ українськими судами.

Як відомо, Закон "Про запобігання корупції" покладає функції реалізації державної антикорупційної політики на НАЗК. Саме НАЗК має виявляти та боротись із топ-корупцією, зокрема, із недостовірним декларуванням народних депутатів, суддів, міністрів, інших чиновників. Загальновідомо, що топ-корупціонери живуть у будинках та квартирах своїх родичів, користуються нібито "чужими" автівками, досить часто реєструють розірвання шлюбу з метою залишити майно "екс-дружині" чи "екс-чоловіку". Все це робиться для того, аби не декларувати власні статки, адже пояснити як вони були набуті – доволі складно. Чи слід ставити риторичне питання: кого викрило НАЗК із топ-корупціонерів? Адже тут відповідь очевидна – нікого. Точніше, ледь не "спіймалась" голова НАЗК, коли активісти задокументували, що вона регулярно користується автомобілем, придбаним у 2016 році на ім’я своєї свекрухи. Незважаючи на встановлений законом обов’язок повідомити про придбання автомобіля у 10-денний строк та внести відомості про авто у річну декларацію за 2016 рік, це авто було задеклароване лише навесні 2018 року, у декларації за 2017 рік - після сюжету у відомій передачі розслідувань. Звісно, ніякої відповідальності за затримку у декларуванні вона не понесла.