У новому десятилітті людство в цілому, і українці зокрема, поставили на порядок денний тектонічні зміни. Численні конфлікти по всьому світу остаточно перейшли в гібридний стан, масові протести охопили Гонконг, Іран, Судан, Венесуелу, Колумбію. Навіть у таких пострадянських країнах як Росія та Білорусь, акції протесту стали щотижневими та охопили численні міста. На тлі масштабних змін і туманних перспектив чинного світоустрою, лише японці запропонували нове гасло — Рейва, тобто "прекрасна гармонія". Чи зможемо ми, відклавши емоції, в буремних українських реаліях 2019-го побачити кроки до гармонії в 2020-му?

Головною подією 2019 року в українській полiтицi було перезавантаження основних владних крісел. Але якщо подивитись на виборчий процес уважно, можна помітити деякі важливі речі, крім заміни прізвищ на кабінетах. В певному сенсі, 2019-й був роком болісного розлучення украïнцiв із патерналiзмом.

Ще минулої зими багатьом здавалося, що майбутнє країни та найважливіші рішення залежать від кількох людей із конкретними прізвищами. Напередодні виборів поширювалися панічні настрої, мовляв, зміна голови держави може спричинити кінець світу буквально наступного ж дня після виборів. Але, попри майже тотальну зміну вищих посадовців, країна не просто продовжила існувати, а й до певної міри зберегла зовнiшньополітичний курс. Чому це важливо?

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку