Угорщина шукає партнерів для політичного тиску на Україну

Конфлікт з Угорщиною навколо діаспори на Закарпатті може отримати новий вигляд за рахунок залучення однієї чи декількох держав регіону з метою посилення впливу на Київ та спільного формування просування своїх інтересів не лише в сфері прав національних меншин. Причину не варто шукати в «захисті інтересів ворога України», вона проста та зрозуміла — ціла група держав спробує забезпечити високі темпи росту власної економіки на більш-менш довгу перспективу.

Конфлікт з Угорщиною — справа не в школах

Економіка Угорщини демонструє непогану динаміку зростання протягом останніх п’яти років. Це, з одного боку, посилює позиції В. Орбана на внутрішньополітичному полі, з другого – дозволяє ставити більш амбітні цілі у найближчій перспективі. Однією з таких є, наприклад, бажання вивести державу на рівень політичного та економічного лідерства в регіоні. При цьому, зважаючи на відмінність угорської культури від сусідів, перед урядом країни стоїть мета збереження національного характеру угорської держави, що автоматично означає опір міграційним процесам та розмиванню культурних, національних меж народів. Про це відверто кажуть очільники уряду та політики. 10 листопада про наміри держави стати провідною державою регіону та однією з найбільш активних країн Європи протягом наступних 20 – 30 років висловився Бенц Тюзсон, державний секретар з питань державної служби прем’єр-міністра. На його думку, шлях до лідерства пролягає через економічне зростання, збереження та поширення угорських цінностей.

Але зростання економіки потребує трудових ресурсів. І тут Угорщина має величезні проблеми:

• Рівень фертильності жінок складає 1,45, що є найнижчим показником в регіоні. Середній вік народження першої дитини жінкою — 28,1. Для прикладу, в Україні, яка знаходиться в демографічній ямі фертильність оцінюється (CIA FactBook) в 1,55, вік народження першої дитини жінкою — 24,9;
• Держава майже не має запасу трудових ресурсів. Кількість дітей до 15 років складає 14,66%, від 15 до 24 років — 10,76% (Україна 15,95% та 9,57% відповідно);

• Значна доля трудових ресурсів була «витягнута» в 2000-2012 в результаті трудової міграції до країн Західної Європи. Процес зменшив темпи лише протягом останніх 3 років, але про можливість масового повернення поки що не йдеться.

В той же час за останні 7 років в економіці було створено 770 тис. робочих місць. В результаті рівень безробіття в державі скоротився до 3,8%. Подальше зростання неможливе без робочих рук. Але ж відсоток дітей до 15 років найнижчий в регіоні, рівень фертильності жінок – так само. До того ж Угорщина не може собі дозволити вмикати «міграційний пилосос» як це робить Польща, бо це суперечить концепції «угорської національної держави». Практично єдиним демографічнім резервом є угорські діаспори в сусідніх країнах.

У таких умовах заява Балаша Орбана, уповноваженого міністра Угорщини, відповідального за розвиток Закарпатської області про те, що «21 століття буде століттям угорців» виглядає цілком логічним. В сферу інтересів Будапешта потрапляють всі країни із угорськими національними меншинами – особливо Україна (Закарпаття), Словаччина, Румунія (Трансільванія), Сербія (Воєводина), Хорватія та Словенія. У такому ключі увага Будапешту до шкільної освіти є природною та логічною. Згаданий Балаш Орбан відверто каже «Якщо освіта угорська, то й учні стануть угорцями, і увесь цей народ становитиме угорську країну». Саме тому уряд виділяє достатньо великі гроші на модернізацію шкіл, дитячих садочків в місцях компактного проживання угорських меншин. За словами Петера Сіярта, головною метою Угорщини є збереження двох з половиною мільйонів угорців у Верхній Австрії, Трансильванії та на Закарпатті.

Угорщина спробує знайти резерви для власної економіки за рахунок, у тому числі, міграції угорців з інших держав. В ідеалі йдеться про трудову міграцію, коли люди працездатного віку працюють та сплачують податки в Угорщині, але витрати на підтримку дітей, пенсіонерів несуть сусідні країни. З цією метою Будапештом розпочата програма EURES під назвою «Нова кар’єра в Угорщині», метою якого є працевлаштування професійних кадрів із сусідніх країн.

Тому, говорячи про кризу у відносинах України та Угорщини варто оцінювати справжні мотиви Будапешту, принаймні давати собі раду в розумінні того, що «шкільне питання» лише один із проявів зовсім інших процесів.

Теоретично Київ може почати вести власну гру, залучаючи до обговорення «угорської проблеми» сусідів, які мають схожі проблеми, пов’язані з проявами політики Будапешту щодо захисту своїх діаспор від асиміляції. На жаль, часу на планування таких заходів майже не залишається, бо консультації с Румунією, Болгарією почала сама Угорщина. Мета — створення спільної політики щодо… України.

Консультації сусідів як сигнал про можливі проблеми

Демографічні проблеми, які спричиняють агресивну політику Угорщини щодо захисту своєї діаспори, притаманні й іншим державам регіону. Для початку наведу данні зростання ВВП Румунії, Болгарії, Угорщини та України за останні декілька років.

Вказані держави зростають більш швидкими темпами, що фактично означає відставання України від них за рівнем економічного розвитку. Одночасно, і Румунія, і Болгарія мають схожі демографічні проблеми. Рівень фертильності болгарських жінок складає 1,47, кількість дітей віком 0-14 років — 16,6% від населення, молодь віком 15-24 — 9,43%. Румунські показники ще гірші як за кількістю молоді (14,31% у віці 0-14 та 10,45% — молодь від 15 до 24), так і за рівнем фертильності (коефіцієнт дорівнює 1,36). Румунія має певний демографічний резерв у вигляді Молдови, але його мало для задоволення потреб зростання економіки. Болгарія, зі свого боку, може собі дозволити польський кейс перетягування українських трудових мігрантів.

Одночасно з тим обидві країни мають на своєї території угорську діаспору та мають власну діаспору в Україні. На цьому фоні Будапешт стимулює дискусії щодо захисту національних меншин, в якій переводить наголос з питань взаємного дотримання прав представників інших національностей на власних територіях на питання захисту прав національних меншин на території України. Так, лише за останні 10 днів відбулися дві зустрічі, на яких обговорювалося «українське питання»:

• 13 листопада на спільній болгарсько-угорській конференції, керівник угорського парламентського комітету закордонних справ Жолт Немет ініціював дискусію з пошуку рішень збереження прав не тільки угорських, а й болгарських нацменшин, які проживають в Україні, з урахуванням суверенітету і цілісності останньої.
• 9 листопада міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелескану зустрівся в Будапешті зі своїм угорським колегою Пітером Сіярто. Основна тема — обговорення реалізації проекту BRUA — газогону, який має злучити Болгарію, Румунію, Угорщину та Австрію. Але окремо пройшло обговорення «українського питання». Зокрема, міністр Малескану наголосив, що «Румунський бік підтверджує свою відданість продовженню обговорення (спільно з Угорщиною — примітки авторів) з українського боку питань захисту прав національних меншин».

Румунія та Болгарія мають конфлікти з Угорщиною на тлі особливостей політики щодо підтримки угорських меншостей. Але Будапешт спробує зняти гостроту в двосторонніх відносинах з сусідами, в тому числі формуючи спільний «фронт тиску на Україну». Тим більше, що ми маємо достатньо великі румунську та болгарську діаспори в |Україні:

• біля 200 тисяч болгар, які мають території компактного проживання, наприклад, в Одеській та Запорізькій областях;
• біля 180 тисяч румун та 200 тисяч «молдаван», що компактно проживають в декількох областях поблизу кордонів з Румунією та Молдовою.

Вони мають схожі проблеми з освітою, уряди Румунії та Болгарії висловлювали незадоволення новим освітнім законом, але не йшли на конфлікт з Україною за прикладом Угорщини. Якщо Будапешту вдасться залучили Бухарест та Софію до спільного тиску на Київ, ми можемо отримати нові зовнішньополітичні проблеми вже протягом найближчого року. Тим більше, що час обраний вдало – на фоні електоральних кампаній центральна українська влада не зможе виступати с позиції сили.

З іншого боку, у нашого МЗС поки що є час на те, щоб започаткувати аналогічні консультації з сусідами з приводу агресивної політики Угорщини в регіоні. Але для цього потрібна ініціатива і, принаймні, активна робота посольств у сусідніх державах. Поки ж інформація про потенційну небезпеку пришла завдяки роботі студентів — стажерів Українського інституту майбутнього, а не професійних дипломатів, які працюють в згаданих країнах та отримують за це заробітну платню.

_____________________

Текст був би неможливий без роботи по моніторингу преси сусідніх держав, який проводять стажери Українського інституту майбутнього.