Справжня боротьба і несподіванки. Яким ми запам'ятаємо перший тур

LIGA.net спільно з Інтерньюз-Україна продовжує цикл просвітницьких спецпроектів про освобливості виборчого процесу (перший текст, другий текст, третій текст). В новому тексті - аналіз першого туру виборів.

Синергія давньої тенденції та нової

У першому турі виборів президента України Володимир Зеленський отримав 30,2% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Петро Порошенко – 15,9%. 21 квітня відбудеться повторне голосування під час якого виборці обиратимуть між цими двома кандидатами. З одного боку, нічого несподіваного не відбулося – передвиборчі соціологічні опитування показували високу ймовірність виходу в другий тур саме Зеленського та Порошенка. З іншого боку, така значна перевага зірки гумористичного 95 кварталу когось здивувала, а когось навіть і шокувала. Адже зрозуміло, що подолати відставання чинному главі держави буде непросто.

Однак навряд чи варто аж так дивуватися. Існує низка причин, які можуть принаймні частково пояснити успіх радикально-позасистемного кандидата.

По-перше, в Україні багато років існує значний попит на нові обличчя. Тобто на прихід до влади людей, не причетних або мінімально причетних до усталеного і мало привабливого політичного життя країни.

Можна пригадати, як ще до Революції гідності кандидатом на "Зеленського" був колишній боксер Віталій Кличко. Наприклад, станом на жовтень 2013 року за нього готові були проголосувати 19% виборців, і Кличко не набагато відставав від тодішніх лідерів – Віктора Януковича та Юлії Тимошенко. Цей попит нікуди не зник і після Революції гідності. Вона хоч і привела в політику та державне управління деяких нових людей, однак не надала їм суттєвого впливу на стан справ у державі.

По-друге, готовність великої кількості українців підтримати несистемного кандидата цілком відповідає теперішній світовій тенденції – голосувати за людей, які не належать до багаторічного істеблішменту. Найгучніший приклад – обрання президентом США Дональда Трампа у 2016 році. Доти цей бізнесмен і мільярдер не брав участі в політиці.

Згодом, 2017-го, щось подібне відбулося у Франції: спочатку президентом несподівано став Еммануель Макрон, згодом на парламентських виборах перемогла його новостворена партія Республіка – вперед! Таким чином французькі виборці враз зруйнували багаторічну монополію соціалістів та голлістів на вищу владу в країні. 2018-го року в Італії на парламентських виборах тріумфував Рух 5 зірок – заснований, зокрема, популярним коміком Беппе Грілло. Нині ця партія входить до урядової коаліції.

Останніми роками так чи інакше результати позасистемних партій зросли в багатьох інших країнах. Доброю є така світова тенденція чи ні – очевидно, слід дивитися в кожному окремому випадку. Однак вона є.

Конкурентна боротьба і результат "без жартів"

Лідерство шоумена Зеленського і його можливе президентство привернуло увагу світових ЗМІ та політиків. Найбільше оглядачі міркували про причини такого результату та ризики, пов’язані з можливим здобуттям несистемним кандидатом найвищої посади.

"Розчарування (виборців) відкрило двері Зеленському, єдиним стосунком якого до української політики була роль президента в телевізійному серіалі Слуга народу", – писало американське видання Politico в статті під назвою "Без жартів: комедіант виграє перший тур президентських виборів в Україні".

"Програма коміка Володимира Зеленського складається із милозвучних узагальнень  про необхідні зміни. Знайомої суспільству політичної команди – немає, а від змістовних запитань журналістів він ухилився і в день виборів", – зауважує німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung.

"Це був приголомшливий результат (першого туру) виборів, які допоможуть визначити майбутнє країни, що стала європейською лінією фронту в нову епоху конфронтації між Росією та Заходом", – наголошувала американська газета New York Times.

Західні оглядачі також коментували власне виборчий процес. Бурхлива передвиборча кампанія, велика конкуренція та напруга виборчого процесу, непередбачуваний результат стали для Заходу показниками реальної української демократії.

"Той факт, що Україна працює як справжня демократія, хоча й неспокійна, часто згадується як, мабуть, найважливіший аспект виборів, – писала та ж New York Times. – На відміну від "потьомкінських виборів" у сусідніх Росії та Білорусі, змагання в Україні запропонували виборцям реальний вибір з невідомим результатом".

Десь таку ж, переважно позитивну оцінку дали після першого туру  президентських виборів і міжнародні спостерігачі та західні союзники України.

"Перший тур виборів відбувся прозоро і ефективно, переважно відповідно до українських законів і міжнародних стандартів, – підсумувала місія Європейської мережі зі спостереження за виборами (ENEMO). – Незначні порушення не вплинули на результати волевиявлення громадян".

"Перший тур президентських виборів пройшов в конкурентній боротьбі та в основному в мирній і безпечній атмосфері", – наголошено в заяві послів країн Великої сімки, які посилаються на попередній звіт місії міжнародних спостерігачів ОБСЄ.

Зеленського найбільше підтримали Південь та Схід, міста і молодь

Безперечно, ці сторонні оцінки відрізняються від бачення виборів самими українцями – зануреними у виборчі пристрасті та суперечки, схильних бачити лише передвиборчі трюки та сумнівні технології. Зокрема, багато побоювань було і є щодо нової поляризації країни за ознаками геополітичних або мовних преференцій. Однак перший тур засвідчив, що симпатії більшої частини виборців майже в усіх регіонах схожі.

Наприклад, Зеленський отримав найкращий результат у 19 областях та Києві. Причому у Дніпропетровській області його понад 45% стали рекордним регіональним результатом для теперішніх виборів. Порошенко переміг у Львівській та Тернопільській областях. Юлія Тимошенко – в Івано-Франківській.

Дещо тривожними є результати на неокупованих частинах Донецької та Луганської областей. Там найвищі результати у Юрія Бойка, чиї погляди та плани вочевидь імпонують Кремлю.  Майже 44%  виборців проголосували за нього в Луганській області та майже 37% – в Донецькій. Це вказує також на проблеми з інформаційною роботою влади на прифронтових територіях.

Більше інформації до картини першого туру виборів дають опитування, проведені 31 березня на виході з виборчих дільниць. Тобто, екзитполи – адже соціологи запитують людей не лише про власне голосування, а й фіксують основні соціально-демографічні характеристики респондентів.

Ось деякі з результатів, оприлюднених  фондом Демократичні ініціативи. Основна частина тих, хто проголосував за Зеленського, мешкає в Південних та Східних регіонах. Загалом це близько 70% їхніх виборців. Більшість представників цих регіонів також серед виборців Бойка та Олександра Вілкула.

В електораті Порошенка переважають виборці Заходу і Центру – 77%. Також вони становлять переважну більшість серед прихильників Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка, Ігоря Смешка та Олега Ляшка.

Наймолодші виборці у Зеленського – понад половина з них віком 18-40 років. А найстаріший електорат має Бойко: дві третини його прихильників є людьми від 50-ти років. Загалом, Володимир Зеленський отримав найбільше голосів в усіх вікових групах за винятком тих, кому за 60 років.

Найбільшою популярністю лідер перегонів користується в містах з населенням від 100 тисяч, а найменше – в селах. Водночас найбільший відсоток селян серед виборців Ляшка та Тимошенко.

Найсуттєвіша частка виборців з вищою та незакінченою вищою освітою серед тих, хто проголосували за Смешка, Порошенка та Руслана Кошулинського, а найменше таких серед прихильників Олега Ляшка. Однак, знову ж, саме Зеленський є лідером в усіх освітніх групах. А найпопулярнішим він виявився серед студентів, отримавши аж 42% їхніх голосів.

Попереду повторне голосування та вибір між Зеленським та Порошенком. Є ще майже два тижні, аби визначитися зі своїм вибором тим, хто в першому турі підтримав інших. А кандидатам – перетягнути їх на свій бік. Разом Зеленський і Порошенко отримали в першому турі 8,7 млн голосів, тоді як інших претендентів на президентську посаду підтримали понад 10 мільйонів виборців.

Читайте також: План Зеленського. Перші десять рішень в разі перемоги