Демография Украины: Ирпень и Буча рекордсмены по приросту жителей

Нещодавно Держстат опублікував невтішні демографічні підсумки 2018 року. Чому вони жахливі, можна почитати тут. Попри це, в Україні залишаються регіони, в яких спостерігається приріст населення.

Де зростає населення?

В цілому населення України у 2018 році скоротилося на 233 202 особи. Додатній приріст населення по облостях зафіксований лише в Києві та Київській області. Однак на рівні міст та районів можемо побачити позитивні тенденції також і в інших регіонах.

Примітки. 1. Дані про динаміку населення в Донецькій та Луганській областях публікуються без деталізації по районах та містах обласного значення. 2. Дані про динаміку населення АР Крим та міста Севастополя вказано на основі інформації окупаційних адміністрацій.

Збільшується населення переважно в великих містах та їх околицях. Так, у минулому році зросло населення Києва, Одеси, Чернівців, Рівного, Ужгорода та їх найближчих передмість. Крім того, населення околиць Львова, Полтави, Житомира та Вінниці зростає попри негативну динаміку власне в обласних центрах.

Водночас Хмельницький та Тернопіль стали єдиними містами з додатнім приростом у своїх областях. Єдиним районом з додатнім приростом в східній частині України став Полтавський. Згідно з даними окупаційної адміністрації, збільшилося також населення Севастополя.

Варто звернути увагу також на міста та райони з найшвидшими темпами приросту населення. Бачимо цікаву картину: на трьох перших місцях за цим показником розташувалися західні передмістя столиці — міста Ірпінь, Буча та Києво-Святошинський район Київської області. В усіх інших околицях Києва також зафіксовано додатній приріст.

Чому зростає населення?

Населення міст та районів може збільшуватися з таких причин:

• Природний приріст (перевищення народжуваності над смертністю)
• Міграційний приріст (перевищення кількості прибулих над кількістю вибулих)
• Зміна адміністративних кордонів (включення або виключення територій, на яких проживає частина населення)
• Поєднання зазначених вище факторів.

Втім, в абсолютній більшості випадків основною причиною збільшення населення в українських містах є міграційний приріст, тобто переселення мешканців з інших регіонів у міста з кращими умовами для життя — житловою і транспортною інфраструктурою, наявністю гідно оплачуваної роботи тощо.

Але попри демографічну кризу, в Україні лишаються міста та райони з додатнім природним приростом населення, де народжуваність, хоч і не набагато, але перевищує смертність.

Зокрема, така тенденція традиційно спостерігаєтья на півночі Рівненської області. Першість зберігає Рокитнівський район, де на 100 померлих припадає 183 новонароджених. У 2017 році тамтешнє село Глинне навіть назване обасним управлінням юстиції європейським рекордсменом з народжуваності. Велику роль у бебі-бумі відіграє протестантська громада, але й інші мешканці села намагаються не відставати. В результаті три чверті родин села є багатодітними. В одній з них нещодавно народилася дев’ятнадцята дитина (мати-героїня, до речі, в свої 45 років має вже 13 онуків).

На відміну від багатьох інших країн, в Україні економічне зростання стимулює покращення демографічних показників, і навпаки — кризи призводять до стрімких втрат населення. Так, в останню чверть сторіччя найменше скорочення населення Україна мала у 2013 році, коли ВВП сягнув $183 млрд, а найбільші — у 2001 році, через рік після досягнення цим показником мінімуму за часи незалежності — $31 млрд.

Кореляцією добробуту та приросту населення з певними особливостями помічаємо і в регіональному розрізі. Так, обидва регіони з додатнім приростом населення (нагадаю — Київ та область) — у трійці за показником середньої заробітної плати. В другій за рівнем зарплат Донецькій області спостерігається скорочення населення, проте в регіоні, який найбільше страждає від російської агресії, годі й очікувати іншого.

Шлях до до відновлення населення України лежить значною мірою в економічній площині. Гіднй рівень життя і впевненість громадян України у завтрашньому дні можуть поліпшити демографічну ситуацію навіть без додаткових соціальних стимулів.