Чому владі не потрібен закон про всеукраїнський референдум

Референдум є способом вирішення актуальних питань державного і місцевого значення. Народ або громада шляхом голосування безпосередньо може реалізовувати свою суверенну владу. Таким чином, по-перше, відбувається реалізація принципу народного суверенітету, який є засадою конституційного ладу, по-друге, Український народ і територіальна громада в такій спосіб може вирішувати нагальні питання розвитку держави і громади. Наявність конституційного і законодавчого регулювання, а також практики реалізації інституту референдуму, насамперед на місцевому рівні, є ознакою будь-якої демократичної держави і розвиненого громадянського суспільства.

Що ж ми маємо на сьогодні? Одним із перших законів незалежної України, був Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 року. Відповідно до положень цього закону було проведено два всеукраїнських референдуми та більше двохсот місцевих референдумів. Зокрема, 1 грудня 1991 року було проведено перший всеукраїнський референдум, який підтвердив Акт проголошення незалежності України.

У зв’язку із прийняттям у листопаді 2012 році нового закону «Про всеукраїнський референдум», цей закон втратив свою силу. Новий закон «Про всеукраїнський референдум», з одного боку, встановив можливість проведення лише імперативного референдуму, виключив підставу для проведення консультативних плебісцитів. З іншого – значно розширив предмет народного волевиявлення, наприклад, визначивши порядок внесення змін до Конституції України шляхом «всеукраїнського референдуму за народною ініціативою», що суперечить порядку, встановленому статтями 154-159 розділу XIII Конституції України.