Квантовые проблемы сорняков

Сподіваюся, що прагматичні висновки читача даного тексту не стануть жертвою емоційного поштовху чи іншої псевдо-патріотичної маячні типу духовності, єдиною метою котрої є змагальність за кількість фоловерів біля виборних скриньок. Ми безнадійно відстали. Не тут і зараз в Україні, а у світоглядних парадигмах людства загалом.

Сьогодні вестиму мову про екологію нової культури, оскільки масштаб засміченості нашого мозку не поступається мандрівним островам пластикового мотлоху у Тихому океані. Потрібно розуміти, що глобальний світ – це єдина інформаційна труба з кранами і споживачами. Автор сьогодні генеруватиме трафік і споживач тексту за це платитиме кошти. Ціна питання – предмет торгівлі: дочитати чи послати.

Аби розуміти полюси зрушень свідомості, маємо усвідомити факт, що реакцію соціуму на з’яву уявного Месії нині регулюватиме не папський анклав, а таємна доктрина РНБО. Це довготривалі правила мілітарного світу, де в руках неандертальців гранати з ядерним зарядом. Що змінилося з печерних часів: з’явилися гучні слова – демократія, динаміт, децентралізація. Поза тим, наші уявлення про децентралізацію – це спадок з часів Давньої Греції та Риму.

Що не змінилося досі – Kinder, Kirche, Küche у лексиці одних і колоратурне сопрано про гендерну сегрегацію з вуст інших. Як не крути, світ рухається до проміжної лібертаріанської ланки економіки з атеїзмом, приватними арміями і крипто-анархією, як способом втечі від драконівського податкового пресу. Не регульованими залишатимуться питання землі, ресурсів та екології водного басейну.

Як на цьому тлі відстежуватиметься питання децентралізації, – чиста філософія і популізм політичних еліт. Мені справді складно без посмішки сприймати "праву" ідеологію з тотально-лівацькими гаслами. Запитайте "націоналіста", що він думає про продаж землі чи вступ України до НАТО. Поза тим, все частіше у колах європейських прагматиків лунають аргументи на користь національних держав.

Наведу слова режисера Леся Курбаса, який закликав не вимагати від театру справжності життя, оскільки сцена має розважати глядача. Для мене такою розвагою слугує знання і цивілізаційні парадокси, які продовжує генерувати глобальний інформаційний контент. Приміром, про загрозу з боку мігрантів розповідає той, хто з легкістю торгує з державами, які позбавляють емігрантів домівок. Мова не про трудову міграцію, мова про тотальний багатотисячний порятунок від смерті.

Між іншим, децентралізація починається не з втечі молоді на навчання за кордон від призову, а з військового трибуналу, коли без пострілу зі співами і прапорами здавали ворогу військові частини у Криму. Чого очікувати державі з бездієвим правовим полем? Звлаща масове повернення ветеранів ще попереду і наріжний камінь соціальної нерівності летітиме невідомо у чий город. Давайте запитаємо себе: якими словами вчителька у класі має пояснити правила децентралізації діткам, батьки котрих воювали по різні боки фронту. Країна вирішить такі земельні конфлікти чи перекладе проблему на плечі новітніх феодалів?

Зрозуміло, що влада, у тому числі українська, намагається пояснити необхідність децентралізації як концептуальний пакет заходів, необхідних під час гібридної війни та покликаний максимально ускладнити для ворога тиск на метрополію. Втім, така архітектура є звичайною спробою подолати радянську систему територіального поділу за новим взірцем об’єднаних територіальних громад.

Навряд чи ОТГ повернуть в Україну мільйони заробітчан, отже залишок розданої землі поростатиме бур’янами. Саме той залишок, який не заберуть фермери чи олігархи. У такому випадку місцеве населення голосуватиме за найпершого популіста, який пообіцяє повернути колгоспи і засіяти землі ріпаком, створивши робочі місця населенню, яке не змогло прорватися на роботу до Європи. У світі сільське господарство дотаційне. З якого резерву платитиме дотації наскрізно-корумпована Україна? З розпилу коштів МВФ?

Повернімось до Давнього Риму, там децентралізація потонула у спротиві місцевої олігархії. Дотації на хліб вирішували потреби лише частини бідного населення, що спровокувало зростання цін та інфляцію, яку доведеться закривати (нам) або кредитами, або зростанням податків, а це вдарить по місцевій верхівці. Нагадаю, що реформатора Гракха вбили. Чи маємо очікувати містечкові повстання з локальними Майданами? Необдумана соціальна політика і пільги заради ситого життя громадян спровокують інфляцію і діру у бюджеті, яку не залатаєш золотим резервом.

За повідомленнями Всесвітньої ради по золоту, у 2018 році Центробанки здійснили найбільшу за останніх 50 років купівлю золота з рекордним обсягом від 1971 року – часів реформи Ніксона, коли було скасовано прив'язку курсу долара до золота. Простими словами: банки перестраховуються перед можливістю повторення світової економічної кризи.

Втім, для України проблеми децентралізації полягають не лише у дотаціях сільського господарства чи ризику повномасштабної агресії з боку Росії. Наразі триває медична та освітня реформи, гряде реформа армії під стандарти НАТО, реформа податкової системи до стандартів Євросоюзу і повний колапс у головах економістів, які мають корегувати вищеназвані реформи з правовою базою Конституції України, новим статусом Криму тощо. Нам бажано мати на посаді керівника держави людину готову не лише до жорстких кроків у досягненні "економічного дива", але й таку, що адекватно осмислить стан справ у глобальному світі. Гендерного гросмейстера, квантового робота. Просто версія, нічого особистого.