Главное – объединить Америку. О чем еще нам рассказала инаугурационная речь Джо Байдена

У комунікації є такий термін: "дисципліна меседжу". Інавгурація новообраного президента США Джо Байдена – зразок цієї дисципліни. Всупереч трендам, поклику часу та запитам аудиторії – стримано, традиційно, нейтрально. Не шоу, не розвага – розмова про важливе. Майже релігійна, протестантська за тональністю. І з дуже християнським посилом про примирення – посилом, який було просто неможливо не зчитати. 

Інавгураційна промова Байдена – приклад об‘єднавчої риторики. Він міг говорити про свої пропозиції, закладати фундамент майбутніх законодавчих ініціатив, критикувати попередників (дехто он вже третій рік ніяк не попуститься)...

Нічого з цього не прозвучало.

Із гарячого – лише пару слів про загрозу демократії через бунт 6 січня, але без злості, без злорадства. Пара слів про економічні труднощі та про расові протести. І про вірус, який за минулий рік вбив більше американців, ніж Друга світова війна.

Не відкладаючи на довго, новозаприсяжений президент перейшов до основного: "Щоб подолати ці виклики, щоб відновити душу і убезпечити майбутнє Америки, потрібно більше, ніж слова. Потрібна найбільш невловима річ у демократії: єдність. Єдність".

Пам’ятаєте виступ Дональда Трампа? Він будувався на протиставленнях, запереченні, конфлікті. "Вашингтону (місту, тобто) велося добре, а люди втрачали роботу". "Ми фінансували чужі країни, але забули про свою". "Віддамо владу народу". Автори того виступу – праві ідеологи Стів Беннон і Стівен Міллер – причесали передвиборчу риторику Трампа, але залишили войовничі та емоційні слова: вбивство, страх, вороги...

Промова Байдена була повною протилежністю. Вся церемонія була націлена на те, щоб донести одну важливу річ: Америка – єдиний народ.

Церемонія була настільки нейтральна, наскільки її взагалі можна було зробити такою. 

Наприклад, співали загальна улюблениця Леді Ґаґа, латиноамериканка з Бронкса Джей Ло і легенда кантрі Ґарт Брукс – щось для кожного. Кожен мав чутися своїм, дивлячись цю церемонію.

Байден не звалював проблем на Трампа і республіканців. Натомість, подякував усім попередникам з обидвох партій, які прийшли на церемонію (на щастя, Трампа там і не було), і назвав їх усіх патріотами – важливе ключове слово, адресоване, насамперед, республіканцям. Так, одним містким словом він доніс ключову ідею: жодна партія не має монополії на патріотизм. І зробив це так, що найзухвалішим опонентам нема до чого придратися.

Байден дуже багато говорив про Бога і апелював до своєї віри. Це теж – для віруючих християн, які традиційно голосують за республіканців. Це – посил: "Я маю іншу ідеологію, але ми з вами – однієї віри".

Всі перечислені Байденом вороги – спільні: гнів, ненависть, беззаконня, хвороби, безробіття, безнадія. Немає боротьби одних цінностей проти інших. Є спільна боротьба проти спільного зла.

"Ми ніколи не програвали, коли ми були єдині". Байден не цурався говорити про спільне минуле, про спільні перемоги. Не заперечував історії, а будував на ній, як на спільному фундаменті.

"Всі, хто підтримав нашу кампанію, – схиляю голову перед вашою вірою в нас. Всім, хто не підтримав нас, хочу сказати: вислухайте мене, поки ми рухаємося вперед. Складіть ціну мені й моєму серцю. Якщо ви все ж не згодні, хай так і буде. Це демократія. /.../ Але почуйте мене чітко: незгода не повинна вести до поділу".

Ось він, справжній президент, не сучасний, не в тренді, не про хайп. "Президент усієї Америки", який обіцяє "боротися за тих, хто його не підтримав, так само, як і за тих, хто підтримав".

"Почнімо з того, що знову будемо слухати одне одного, чути одне одного, бачити одне одного, поважати одне одного. Політика не мусить бути пожежею, яка нищить усе на своєму шляху.

Кожна незгода не мусить ставати приводом до тотальної війни. І ми мусимо відмовитися від культури, в якій самі факти піддаються маніпуляціям і навіть фабрикуються". 

Нелегко буде Байдену. Не модна така позиція. Резонансу не створює. Нудна й не цікава. Ламати завжди більш видовищно, ніж відбудовувати.

Сама тканина суспільства тріщить, бо два радикальні полюси тягнуть її в різні боки. Буде опозиція від республіканців у Сенаті, буде опозиція від лівого крила власної партії. Коли намагаєшся йти посередині, можна опинитися затиснутим між двома стінами.

З іншого боку, коронавірус косить усіх – і демократів, і республіканців. Бізнес страждає незалежно від партійної приналежності. Росія продовжить зламувати сервери, шпигувати і розколювати. Китай продовжить підривати американську економічну міць. 

Будуть спільні проблеми, спільні вороги. І, можливо, нейтральний, спокійний Байден якраз і зможе переламати тренд поляризації та привести Америку до спільного знаменника. 

Сумніваюся, чесно кажучи. Але інавгурація чітко показала: він цього дуже хоче. Це його історична місія.