З розмов різних людей і коментарів на Facebook я розумію, що після отримання Україною Томосу, ми вчергове розділилися. Одні святкують і радіють, інші - скептично пишуть, що Томос у тарілку не покладеш, ним не обігрієш квартиру і тд. Отож ні, Томосом і обігрієш і накормиш.

Років десять тому у Польщі я зустрів дідуся, який розповів мені історію свого діда Войцеха Павляка. Нагадаю, у 1795 році Польща зникла з карти світу. Її розділили між собою три держави. Однією з них була Російська Імперія. Це тривало 123 роки і саме у цей період у Варшаві народився дід мого випадкового співрозмовника, пана Адама. У метриці Войцеха Павляка було написано: "місце народження - Варшава, Російська Імперія".

"Життя без батьківщини для діда, багатьох інших поляків було кошмаром. Над нашим народом знущалися у нашому ж домі. Ми були, наша мова, культура була, а держава не існувала. Чужі у себе, на своїй землі. Церква була тоді єдиною інституцією, яка існувала. Так, росіяни ліквідовували монашеськи ордени, переслідували священників, не дозволяли проводити синоди, але церква була. Вона допомаглала полякам не втратити себе, не забути, ким ми є".

Чтобы прочесть этот материал нужно оформить подписку. Перейдите к полной версии страницы.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
релігіятомос про автокефаліюПравославна церква України