Мир живет в состоянии третьей мировой войны. Информационной

Інформація в форматі пропаганди завжди була складовою традиційної війни. Але в нинішніх реаліях інформація перетворилася на основну зброю. Вже сталою є теза: навіщо країнам та режимам витрачати величезні гроші на озброєння та фізично вбивати ворога, якщо можна його довести до поразки  лише комунікативною зброєю?

Але чомусь ще багато хто достатньо не усвідомлює, що інформаційний простір є такою ж частиною держави, як її територія. А світ вже живе у стані Третьої світової війни. Інформаційної. 

І той, хто вважає, що війна десь далеко, глибоко помиляється. Тому що війна вже в наших головах, а значить - в нашому житті. Коли людина в історичні періоди жила в фізичному світі, війни велися в цьому світі. Поява інформаційного простору перетягнула туди і війну.

Найгірше в цьому новітньому штамі війни те, що часто авторство інформаційної атаки буде очевидним, але довести це буде просто неможливо, а, відповідно, і ідентифікувати та наказати агресора.

Останні п'ять років українці відчули на собі не тільки наслідки реальної війни на Донбасі, але й інформаційної агресії проти нас Росії. Головна тактика в ній, до речі, стара як світова історія: "розділяй та володарюй". Тобто постійно створюй конфлікти та продукуй страх, агресію, розпач, безсилля в суспільстві супротивника. Варіація викликаних емоцій залежить від того, на яку соціальну групу працюють. Постійно "вбиваються клини" між групами суспільста, між суспільством і політиками, між суспільством і армією, між політиками тощо. 

Читайте также - Авиакатастрофа в Иране: три вызова для государства Украина 

А тепер українське суспільство активно втягується ще й в глобальну геополітичну інформаційну війну. На жаль можна констатувати, що страшна трагедія з Боїнгом в Ірані, – ще один урок цієї "неоголошеної" війни. Але, чи виносимо ми з нього "бойовий досвід"?

Треба чітко усвідомлювати, що кожен з нас в незалежності від того, хто ми: політик, чиновник, комунікаційник, журналіст,  лідер суспільної думки, читач ЗМІ чи користувач соціальних мереж – військовослужбовці в комунікаційній армії держави. І наше "військове звання" залежить від того, на який розмір аудиторії здатна вплинути наша думка та слово.

А тепер давайте подивимось якість підготовки  наших "військ" на прикладі реакції суспільства на масштабну катастрофу авіасудна української авіакомпанії.

Політики та чиновники

Комунікаційні провали чинної влади стають вже майже хрестоматійними. Для їх аналізу – вже не вистачить однієї статті.  Так непрофесійно намагатися "доганяти" інформацію, щоб її відкоригувати, спростувати чи спробувати здійснити "спін" (проф. термін, який простими словами означає "зміщення акцентів з небажаних та бажані") – ще треба вміти.  Тож  що робить офіційна влада в першу добу після катастрофи:

-  Дає суперечливі, непрофесійні інформмеседжи. Посольство України в Ірані розміщує "попередню версію причини катастрофи, яка виключає теракт, а потім її прибирає.

-  Президент робить юридично непрофесійні заяви про "доручення Генпрокурору щодо відкриття кримінального провадження", що протирічить його конституційним повноваженням. Або раптом заявляє про створення в Україні слідчої комісії з представників силових і профільних відомств, відповідальних за цивільну авіацію. Хоча, згідно положень Чиказької конвенції 1944 року, комісія вже створена в Ірані із залученням міжнародних експертів, представників виробника авіасудна та представників країни експлуатанта судна. 

Все це схоже на чергову спробу  наздогнати "інформаційний привід" або зробити інформаційний спін – відволікти суспільну увагу від своєрідної президентської відпустки в Омані. 

ЗМІ, ЛСД, експерти

В погоні за швидкістю контенту та з огляду на політичний окрас, багато ЗМІ подали інформацію неперевіреною та сирою. Через це невиразні та непрофесійні меседжі офіційних представників влади стають ще більш неоднозначними. ЗМІ шукають експертів, які також вимушені швидкоруч "ліпити" версії, та, з огляду на власну суб'єктивну позицію, щось коментувати. Полк "диваних експертів"  долучається до процесу та продукує безліч версій в соціальних мережах.

Вся ця пекельна інформаційна суміш вчергове виливається на голови "рядових" комунікаційних "воїнів" – тобто звичайних громадян, які споживають інформаційний контент. Вони несуть її в маси: в приватне спілкування, власні сторінки в соцмережах тощо. 

Що ж робити?

Погана новина в тому, що наразі у світі  немає антидоту проти інформаційних війн.

 Ми всі живемо під час створення та постійної модернізації інформаційної зброї, яка застосовується в геополітиці, внутрішній політиці, економіці.

І, як будь-який "вірус", вірус інформаційних війн найкраще себе почуває в ослабленому організмі. З останнім можна порівняти наше суспільство. Послаблене від нестачі історичної пам'яті, яка викорінювалась сотні років, від нестачі національної еліти, яка знищувалась стільки ж, від нестачі освіченості суспільства.

Як наслідок, сформувалась величезна кількість людей, які свято вірять, що якщо вони "поза війною чи політикою", то з ними нічого не станеться і ніхто на їх життя не впливає. Вони просто не усвідомлюють, що давно є жертвами в глобальних інформаційних війнах.

Нам, як суспільству, потрібно хоча б зрозуміти кілька сталих аксіом. 

1. Влада має постійно не маніпулювати суспільством, а навчитися якісно комунікувати як з ним, так і з зовнішнім середовищем. Суспільству потрібно це постійно ВИМАГАТИ від будь-якої влади. Комунікаційні правила для влади стають:

-  Робиш – поясни. Інакше за тебе будуть "пояснювати" твої вороги.
-  Зробив і не пояснив, вважай, що  не зробив.  

2. Кожному в суспільстві слід зрозуміти поки що єдину ІСТИНУ для новітньої епохи: інформація – це завжди сухі дані. А маніпуляція - це завжди чиїсь оціночні судження, сформульовані з потрібними акцентами та тональністю.

Відрізняйте їх! А для цього - правила ТРЬОХ "НЕ".

-  не вірте ніколи в остаточну інтерпретацію новини чи інформації після першого ознайомлення із нею, яким  би авторитетним   не здавалося вам джерело;

-  не дивуйтеся ні чому, не впадайте в радісну істерику чи негативну паніку. Відправте інформацію у тимчасовий "відстійник";

-  не поспішайте із остаточними оцінками. Світ та інформаційний простір вже не поділяється на білий та чорний, а постійно сірий.

3. Вчіться навичкам критичного мислення, які  дадуть вам можливості: 

– перемагати сумніви;
– ставити правильні запитання;
– шукати і бачити зв’язки між явищами, вчинками людей і поліями;
– вибудовувати судження на доказах. 

Йдуть часи, коли саме критичне мислення стане запорукою вашої ментальної безпеки, а інколи, може, і фізичного виживання.